ТАЄМНИЦЯ МІСТИЧНОЇ БУЛАВИ ОТАМАНА СІРКА: КУБАНЬ БУЛА УКРАЇНСЬКОЮ, ЇЇ КОЗАКИ КЛАЛИ ГОЛОВИ ЗА УКРАЇНУ! ПОВЕРНЕТЬСЯ БУЛАВА — ПОВЕРНЕТЬСЯ КУБАНЬ

Булава Сірка:таємниця зникнення. Про цю неймовірну історію розказав Віктор Тригуб на ресурсі На скрижалях.

Історичні міжнародні розслідування мають геополітичне значення. Добре, що це починають розуміти і у просторих кабінетах…

Згадаємо неймовірний шлях Січових символів. Булава Кубані. Чи древня отаманська булава, перші легенди про яку, згадують отамана Івана Сірка.

Дуже ймовірно, що булава, захоплена в одній з битв з турками, перероблена козацькими умільцями, оздоблена, передавалася з рук в руки.

Так, з козаками і потрапила на Кубань. Враховуючи багато містичних історій, пов`язаних з неймовірними характерницькими здібностями Сірка, надпотужними закляттями, дуже може бути, що головна булава Вільної Кубані, дійшла до нас з тих славних часів.

Постать Сірка була наскільки міфологізованою, віра в нього була такою абсолютною, що і досі існують казки про те, що певний час труну з тілом отамана, возили в походи, аби перемогти.

Інші легенди розповідають, що у мертвого Сірка відтяли руку, яку діставали у вирішальних боях для перемоги…

Могила І.Сірка збереглася на Дніпропетровщині. Аби врятувати її від затоплення черговою ГЕС, перенесли під село Капулівка.

Череп отамана відправили до Ленінграду. Вирішили зробити реконструкцію обличчя. Та й забули… Тільки наприкінці восьмидесятих Юрій Мушкетик гостро поставив питання про повернення черепа… Але, то окрема історія.

Січ було розгромлено. Козаки пішли на Кубань. Булава стала головним атрибутом отаманської влади.

…Останній отаман Кубані Бабич, передав її створеній Законодавчій Раді Кубані, яка 6 січня 1918 року, проголосила Кубанську Народну Республіку.

Було прийнято першу Конституцію Кубані. Ухвалено резолюцію про приєднання Кубані, на федеративних засадах, до України.

Велика роль у тих подіях належала переконаному українському патріоту, Міністру внутрішніх справ КНР Кузьмі Безкровному. Саме він вів переговори з Гетьманом Скоропадським про спільну боротьбу з комуняками.

Скоропадський майже віддав наказ про висадку на Тамань української дивізії. На жаль, Кубанська Рада проголосувала за союз з Добровольчою армією Денікіна, який воював і з більшовиками, і з Україною. Вже потім, кубанці зрозуміли помилку…

В ті часи було створено навіть незалежну Кубанську єпархію…

13 червня 1919 року, у Ростові, білогвардійці, вбили Голову Законодавчої Ради Кубані Миколу Рябовола. Групу українських націоналістів, що керували козаками, вислали до Стамбулу.

Це стало останньою краплею для кубанських козаків. Вони масово покинули військо Денікіна.

Почався зоряний час справжнього українця, козака Василя Іваниса. Маючи інженерну освіту, офіцерське звання, пройшовши кілька війн, він став депутатом кубанської Ради від рідної станиці Настасіївської. Міністром торгівлі і промисловості Кубані.

Іванис обстоював оборону лише незалежної Кубані.

Було обрано нового отамана Кубанського козацтва Миколу Букретова. Який запропонував В.Іванису очолити Уряд Кубані.

4 січня 1920 року Уряд Кубані було сформовано. Пропрацювали до 17 березня, коли довелося залишити Краснодар. Відійшли до незалежної на той час Грузії.

Букретов впав у депресію і передав всі повноваження, у тому числі отаманську булаву Кубані, Василю Іванису. Прем`єр вивіз булаву у чемодані!

В серпні 1920 року Кубанська армія генерала Сергія Улагая висадилася десантом на Кубані. Повернувся і Іванис з булавою. На жаль, повстання подавили більшовики.

Іванис відпливає до Стамбула. Потім Румунія, де йде до Посольства УНР. Вів переговори про облаштування Кубанських козаків.

Потім Варшава. Меморандум про незалежність Кубані і засудження більшовиків.

У Тарнові Іванис зустрівся з С.Петлюрою.

Булава, разом з Іванисом переїхала до Праги. До Української господарської академії в Подебрадах прийняли 42 кубанців. Іванис там викладав.

У 1922 році Іванис, як глава Уряду Кубані, звернувся до міжнародної конференції в Генуї з проханням визнати незалежність Кубані.

1935 року Іванис з булавою Сірка потрапляє до України. Працював у Рільничому ліцеї в Черницях біля Львова. 1939 року втік до Німеччини.

1948 року Василь Іванис перевіз булаву до Канади. Де багато писав українською мовою.

Помер останній Прем`єр Кубані 28 вересня 1974 року. У заповіті Іванис просив передати архів і отаманську булаву Колегії Святого Андрія у Вінніпезі.

Якщо Кубань стане частиною України, заповів перевезти булаву до Краснодару. Якщо ні, а Україна стане незалежною, відвезти булаву до музею ім. Д.Яворницького до Дніпропетровська.
Справа в тому, що ця булава має важливе моральне і містичне значення для українців. Як повідомив історик із Запоріжжя Максим Остапенко, точну дату виготовлення і першого володаря встановити не вдалося.

Є згадки про те, що булаву використовували і отаман І.Сірко, і Б.Хмельницький, і інші козацькі лідери. Дуже можливо, що булава побувала в руках всіх отаманів і Гетьманів.

Зверніть увагу на булаву, що знаходиться в руках скульптурного Богдана Хмельницького навпроти Софії – виходить це саме та булава, що лежить десь в Канаді!

Oцінити грошима булаву неможливо. Хоча приблизна вартість цього експонату може складати кілька мільйонів доларів… Але, лише для України і наших вічних ворогів з Росії. Для випадкових торгашів антикваріатом то лише щось старовинне.

Є опис. Руків`я виготовлене з цінного дерева, а навершшя із золотих і срібних дольок.

Максиму Остапенку вдалося відшукати вирізку з козацького журналу із поганеньким чорно-білим фото булави за 1950 рік.

Джерело