Знаю, що ці історії не рідкі, на превеликий жаль, і я не вперше стаю свідком цього, але кожного разу болить душа.. ось зі вчора не можу заспокоїтись .. жіночка старшого віку, інтелігентна, чисто вбрана.
Стоїмо на касі, вона за мною.. трошки курячих крильців і декілька картоплин..
стоїть рахує в гаманці копійки.. загальний її чек десь 20 гривень.. попросила касира зробити спільний чек, але жінка сказала -ні, не потрібно.. потім через паузу — дякую за людяність..
мені стало соромно.. за все.. за те, що вона рахує копійки, що ми опинились в ситуації коли на пенсією і жити неможливо і померти дорого.. за те, що влада забила на цих людей, вони взагалі не знають реалій житття, яке вони по суті і створили, живучи в своїх палацах за величезними парканами з газонами охорони…
p.s. Гроші я все ж залишила касиру, щоб вона сплатила за чек..