Перед святами подзвонила мені старша сестра Діана з проханням:
– У Лесі з гуртожитком проблеми. Зовсім ніде жити. Прийми до себе на кілька місяців, доки житло не знайде.
Тоді в мене виникли підозри, що дівку просто вигнали. Адже Леся зовсім не навчалась. Вона увесь час шукала пригоди. То посеред ночі поверталась в гуртожиток, то взагалі не приходила. Або ж приводила до себе когось. Були проблеми в неї та в школі. Ми перехрестилися на її випускному.
Звісно, я погодилась. Вже наступного дня племінниця була в мене з речами. Та я відразу їй суворо сказала:
– У нас тут комендантська година. У 22 годині мусиш бути дома, твереза й бадьора.
– Мені 18 років, я не хочу вдома сидіти!
– Доведеться!
Змовчала Леся, адже вибору не мала. Оселилась вона з нами. І вже за кілька тижнів я відчула всі радощі цієї ідеї. Племінниця нічого не хотіла робити вдома, не допомагала готувати й прибирати, а просто приходила, наче в ресторан. Моїй донечці Ярині – 12 років і вона мені в усьому допомагає. Уявіть як її це ображало. Саме тому мої діти увесь час сварилися з Лесею. Та вона не мовчала, а хамила їм.
– Мамо, скільки ще це триватиме?
– Доню, ще трохи та Леся знайде квартиру.
Та племінниця лише казала, що зовсім нічого не попадається. А тоді ще й правила домашні почала порушувати. Приходила під ранок, напідпитку. А коли я її сварила – огризалася. Я дзвонила сестрі і скаржилась. А вона стверджувала, що ще зовсім трішки. Вона вже щось там придивилась.
А тоді сталося те, чого я зовсім не очікувала. На роботі мені стало зле і довелось відпроситися. Діти були по гуртках, а племінниця мала ще в інституті займатися. Я тішилась, що просто сама посплю і відійду. Та щойно відчинила – очам своїм не повірила. Вдома хтось був, голоси доносилися із моєї спальні. Не на жарт я злякалась, невже чоловік зраджує. Увійшла, а в ліжку Леся, оголена, з якимось дядьком, котрому на вигляд років 50. Я видихнула з полегшенням, але тоді наказала племінниці збирати речі.
Лиш згодом я впізнала цього Ромео. Це був мій сусід. В якого є дружина і трійко дітей. Молодшого вона народила в 43 роки, аби цього зрадника від армії відмазати.
Вони пішли. Звісно, сестрі я все розказала. Та вона на доньку свою образилась, а на мене врешті.
– Вона ж молода, зрозумій, дурниці в голові.
– Ми теж молоді були, але й не думали таке витворяти. Я ще й його дружині скажу, нехай знає, прийде і добряче відлупить цю дівку. Має ж це хоч хтось зробити?
Зі страху Леся вже за пів години зібрала речі й пішла.
– Ти до сусіда чи як?
– До подруги. Але ви – погана тітка, не дарма я ніколи вас не любила!
Ось так ми й розійшлися. Ані сестра, ані племінниця зі мною спілкуватися не хочуть. Навіть мамі нашій вони всіляку гидоту про мене розповіли. Та мені байдуже. Єдине, що турбує, чи варто щось казати сусідці. Така хороша жінка. Шкода її. А ви що порадите?