– Що він у ній знайшов! Ні пики, ні шкіри. Худа, як дошка, схопити нема за що! Коли нафарбується, то ще й нічого, а без макіяжу – моль міллю! – Обурювалася сестра
– Що він у ній знайшов! Ні пики, ні шкіри. Худа, як дошка, схопити нема за що. Спереду немає і позаду немає. Коли нафарбується, то ще й нічого, а без макіяжу – моль міллю!
– Привіз, називається, дружину. А ми просили? – в перший же день приїзду брата з нареченою почала скаржитися Валентина.
– Наш Єгор видний, а взяв опудало якесь! А я ж казала йому, щоб на медичку подивився. Все при ній, красуня, та й професія дуже корисна. Адже не пізно ще, весілля лише завтра.
– Пізно! Відчепись від Єгора! Це його життя.
– Зіпсує він собі це саме життя. Ось лікарка так на нього дивиться, так дивиться. А він? Як був дурнем у дитинстві, так і лишився. А хто вона така, ця Олена. Ім’я, як із казки. Шкода, що братик у мене не Іванко.
– Недолуга ти, Валько. У казці сестриця Оленка та братик Іванко, а він дружину привіз. А ти сестра. Відчепись від брата, нормальний він, і дружину хорошу привіз. Не тобі з нею жити, – казав їй чоловік Аркадій.
– А ти звідки знаєш? Гарна! А може я тобі погана?
– Недолуга баба. Як є, недолуга. Може мені на медичку глянути?
– Тільки спробуй!
– Не відчепишся від Єгора – гляну. І професія у неї хороша. Лікуватиме мене на старість років. – пожартував Аркадій.
– Я звичайно дуже шкодую, що твоя дурість невиліковна, але я вже звик. Ще й Оленка звикне до тебе і заживемо. Може, і медичка буде не потрібна.
– Фу на тебе. За кого я вийшла заміж!
Валентина бурчала ще довго, вже сама не знаючи, на кого більше злиться.
…Гостей на весіллі Олени та Єгора було багато. Якщо розібратися, то родичів – половина села, та ще й у сусідньому стільки ж, а ще друзі.
Валентина помітила, як сумно на весіллі Ірині, тій самій медичці. Вона раз у раз дивилася на нареченого.
“Зіпсував людині життя. І собі теж. От би зникла ця Олена.” – подумала Валентина. Але Олена не зникала. Вона веселилася, а Єгор був щасливий.
– Валюха, що ти сумуєш? Наше весілля згадала? А пам’ятаєш, як у тебе туфлі вкрали? Довелося мені тоді пити з твоєї туфлі. А наша наречена хитра, туфель дірявий.
– Це босоніжки.
– А, як на мене – просто туфлі з дірками. Повеселімося. Що ще там можна зробити? Наречену вкрасти? Ні, ні… треба зайняти їхнє місце. Нехай викуповують.
– Відчепись. Сиди спокійно. Не твоє ж весілля.
– Ну, хоч потанцюємо. Ходімо. Чи не хочеш? Ну, тоді піду медичку запрошу. А що?
– Тільки спробуй!
Валентина та Аркадій танцювали. Чоловік знав, як вплинути на дружину. Комусь стало погано, а Ірини вже ніде не було.
Її телефон не відповів. Людина прийшла до тями, їй допомогли дістатися до будинку. Веселощі тривали. Продовжилося воно і наступного дня. Весілля гуляли два дні, все, як і належить.
Молода подружня пара жила в будинку матері Єгора, якої вже не було в живих. Валентина на правах старшої сестри приходила та перевіряла, а потім скаржилася чоловікові.
– Відчепись від них. Олена не гірша за тебе. На городі порядок, Єгора змусила ремонт зробити. Молода, а швидко освоїлася на селі.
– Чого ти до них лізеш? Самі впораються. А медичка твоя їде. Не знала? В неї пузо вже, як кавун на нашому городі. А ти хотіла ще Єгора за неї сватати.
– А батько хто? Хто батько дитини?
– Колька відмовився, сказав бачив її з Льошкою, Леха все на Ваньку валить, а Ванька на Саньку. Ну! Гарна медичка?
– А ось Єгора там і близько не було. Щоб вийшло? Ось я й кажу – не лізь! Там Оленка нас на пироги запрошувала. Підемо?
– Пироги, ну ходімо. Посміємося. Що ця криворука може.
Пироги виявилися смачними. Валентина навіть не чекала і не помітила, як похвалила Оленку.
За місяць Валентина потрапила до міської лікарні. Аркадію доводилося щодня до неї їздити. Дві їхні доньки семи та дев’яти років, часто залишалися з Оленою.
Доводилося з ними й уроками займатися, й заспокоювати. Дівчата переживали за матір.
За місяць вони разом її зустрічали. Доньки раділи матері, і навперебій розповідали про Олену. У Олени не тільки смачні пироги, у неї все смачне.
А ще вони печиво навчилися з нею пекти, і пельмені ліпили. А ще вона вміє шити та в’язати. Дівчатка показали шкарпетки, які їм пов’язала Олена.
– А це вона тобі зв’язала. Справді дуже гарні.
– Гарні. А ви їй допомагали?
– Мамо, ми навіть удома все прибрали та вимили. Це Олена запропонувала, бо тобі важко після лікарні. Ми тепер завжди допомагатимемо, ми вже великі.
Нарешті Валентина зрозуміла, що брат вибрав хорошу дружину, навіть не хорошу, а найкращу. Аркадій все ще сміявся з Валентини, згадував, як вона відгукувалася про Олену, а тепер вони найкращі подруги.
Пироги разом печуть і пельмені ліплять. А дівчаток у їхній родині побільшало. Олена стала мамою двох чудових доньок із різницею у два роки. Валентина їй допомагала, і племінниці осторонь не лишилися.
– Опудало, худе і непоказне, – іноді з усмішкою згадувала Валентина. – Помилялася. І з медичкою помилялася. А Олена нормальна, і зовсім не міль. Просто братова дружина…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.