– Артеме, гроші потрібні, нам до кінця тижня треба сплатити щомісячний кредит, – Ліза намагалася якомога м’якше пояснити чоловікові, що ситуація складна – далі нікуди.
– І що ти мені накажеш робити? Звідки я тобі гроші візьму? Ти ж бачиш як мені важко знайти роботу, – Артем аж ніяк не почувався збентеженим. Він знав, що дружина якось викрутиться.
– У своїх батьків позич. Хоча, чому позич, візьми просто так… – на ходу вирішив перекласти відповідальність та тещу з тестем чоловік.
– Артеме, останні чотири місяці мої батьки платили за нас, і не зичили гроші, а давали просто так. Треба совість мати. Я не можу більше у них брати кошти, вони самі не мають, нам останнє віддають.
Ліза мила на кухні посуд, і коли вона вкотре побачила байдужий до їхніх проблем погляд чоловіка – розплакалася.
– Кохана, ну чого ти? – Артем підійшов і обійняв дружину. – Не хвилюйся, я обов’язково знайду роботу і ми розплатимося з усіма боргами. Просто зараз такий час, що треба трохи потерпіти, такий собі перехідний період.
– Твій, як ти кажеш, перехідний період триває вже майже пів року. А у нас квартира не виплачена, і щомісячний платіж сам себе не сплатить. Артем, як ти не розумієш – мені одній дуже важко все це тягнути. Тобі потрібно знайти хоча б якусь роботу! – Ліза ледве стримувалася.
– Я не для того закінчував університет, щоб тепер погоджуватися на що-небудь. Ти що, мені пропонуєш влаштуватися на доставку їжі і розвозити на велосипеді по місту пакуночки з їжею? А якщо мене хтось побачить? Для мене це соромно. Ні, я краще вже почекаю, поки не підвернеться щось варте моєї уваги, – Артем навіть не думав прислухатися до порад дружини.
– Добре, а мені що ти порадиш? Працювати як коняка на роботі, а потім ще й бігти в банк і кредитів набирати? Одним словом, Артеме, мене нічого не цікавить – ти мусиш влаштуватися хоч на якусь роботу, принаймні, поки ми не виплатимо нашу квартиру.
Артем мовчки зібрався і пішов з дому, навіть не пообідав. Кілька годин просто ходив вулицями, дивився на тих, хто розвозить на велосипедах чи мопедах їжу, і вкотре переконався, що він так робити не хоче.
Раптом у молодого чоловіка задзвонив телефон, на екрані висвітилося – мама.
Коли мама дізналася, що її синочок вже кілька годин голодний просто гуляє вулицями, відразу наказала йти до неї, пообіцявши нагодувати червоним борщем.
– Ось, синку, бери, їж. А то твоя Ліза точно тобі такого не зварить. Розповідай, що у тебе сталося, – мама говорила з Артемом так, ніби йому не 28 років, а всього 8.
– Ліза каже, щоб я на роботу будь-яку йшов, навіть на доставку їжі, – поскаржився мамі Артем.
– Оце вже ні, я цього не дозволю. Ми з батьком занадто багато грошей витратили на твою освіту. Ти ще обов’язково займеш посаду, яка буде гідна тебе, – мама з усіх сил намагалася підтримати зажуреного сина, але аж ніяк не допомогти йому вирішити його проблеми.
Біля мами Артему відлягло, він, нарешті, заспокоївся, бо на світі є хоч одна людина, яка в нього вірить, і це його мама. Тому коли вона запропонувала йому у неї заночувати, Артем погодився.
“Нехай Ліза сьогодні сама посидить і подумає над своєю поведінкою. Навіщо мене щодня пиляти, замість того, щоб просто вірити в мене” – з такими думками Артем ліг спати в своїй кімнаті, де йому мама постелила, а дружину він навіть в повідомленні не попередив про те, що не прийде додому ночувати.
На наступний день Артем повернувся додому як герой. Він був переконаний, що Ліза уже сто разів пошкодувала про те, що постійно добиває його своїми докорами. І обов’язково вона вже придумала, звідки взяти гроші.
– Ну що, ти щось вирішила? – запитав Артем.
– Так, – спокійно відповіла Ліза.
– І що? Звідки ти візьмеш гроші?
– Артем, я з тобою розлучаюся, – сказала Ліза.
Ліза продала свою машину і виплатила Артему його частку за квартиру. Він повернувся до мами, і тепер уже мама його пиляє, чого він не шукає собі роботу.