Коли я вступила до училища моя мама вирішила вдруге вийти заміж. Жінка вона красива та розумна. У її домі завжди панують лад та затишок. А які смачні страви вона готує, пальчики оближеш. Батька не стало, коли я була ще маленькою. Все своє життя мама піклувалася про мене й не збиралася заводити нові стосунки. Саме я вмовила її придивитися до нашого сусіда, дяді Вані.
Не один раз він виручав маму з чоловічими справами. То трубу прорве, то фен зламається або телевізор барахлить. Сусід тут як тут, готовий прийти на допомогу. Під час його візитів у наш дім я бачила, як він дивиться на маму. Було зрозуміло, що чоловік закоханий.
Словом, коли я переїхала жити на орендовану квартиру мама сумувала. Їй не вистачало компанії та розмов, тож дядя Ваня став постійним гостем. Вони зблизилися й чоловік запропонував їй одружитися. Матір зателефонувала до мене того ж вечора питати поради. Я сказала, що рішення приймати лише їй, але якщо вона також має почуття до Івана, то чого відмовлятися?
Ось уже чотири роки, як мама одружена. Іван її не ображає, допомагає в усьому та гарно ставиться. Моїм життям також цікавиться, коли потрібно – дасть мудру батьківську пораду. Коли я виходила заміж, саме вітчим вів мене до коханого. А коли я народила першу дитину, чоловік був у відрядженні, дядя Ваня перший, хто взяв малюка на руки.
Я щиро раділа за маму й не хвилювалася за її майбутнє. Вона під надійним захистом й за мужнім чоловічим плечем. З сім’єю ми частенько приїздили в гості до дідуся та бабусі. Завжди брали з собою продукти та якісь приємні дрібнички для рідних. Мама накривала стіл й ми всією сім’єю приємно проводили вечір, розповідаючи про свої пригоди. Зазвичай я допомагала мамі прибирати зі столу, поки чоловік з вітчимом розмовляли про свої чоловічі справи.
Наближався день народження нашого синочка. Ми обговорювали, як будемо святкувати й мама з вітчимом запропонували оплатити свято для онука в ресторані. Сказали запросити усіх друзів та знайомих й не хвилюватися за гроші. Ми були вдячні за такий щедрий подарунок й уже зібралися їхати додому. Від’їхали недалеко, як чоловік згадав, що забувся своє портмоне. Я вискочила з машини й побігла до маминого будинку.
Двері були відчинені, я хотіла крикнути рідним, щоб попередити, що це я, але передумала, бо почула вкрай цікаву розмову. Вітчим дорікав матері за те, що вона запропонувала оплатити ресторан для святкування дня народження онука.
-Ти думаєш, що в них грошей немає? Вони кожних вихідних приїжджають до нас в гості, а ти бачила який бензин дорогий? А тобі доводиться їм стіл накривати й витрачати на продукти половину своєї зарплати.
-Так це ж наші діти, рідня, хіба тобі шкода?
-Не шкода, але й балувати їх не потрібно.
Далі я не слухала, забрала портмоне й повернулася у машину. Оскільки син уже дрімав, про все розповіла чоловікові. Він відмовився брати гроші у тещі й сказав, що сам оплатить свято свого сина. На дні народження чоловік вирішив провчити тестя. Подякував батькам за те, що приїхали, а коли ті хотіли вручити йому конверт з грішми – відмовився. Сказав, що в нас достатньо грошей не тільки бензин купувати, а й дитині свято організувати. Вітчим почервонів від сорому, він зрозумів, що ми знаємо про ту розмову.
Коли гості розійшлися, він підійшов до нас й попросив вибачення, обіцяючи, що більше ніколи слова лихого не скаже на нашу адресу.