Ірина була дуже зла на чоловіка. Дуже! Останнім часом він поводився так, ніби він не має сім’ї! Сидів на роботі майже до ночі, навіть у вихідні примудрявся туди їхати.
А якщо й був удома, то просив дати йому відпочити, на чотирирічну доньку Валю майже не звертав уваги. Що вже говорити про дружину?
– Олексію, ти вважаєш це нормальним?! – обурювалася Ірина. – Дитина вже забула, як ти виглядаєш!
Та й я бачу тебе пів години вранці і стільки ж увечері! Що там відбувається у тебе на роботі?
– Я ж тобі казав – у нас купа справ. Ми обов’язково маємо виграти цей конкурс, щоб фірма могла існувати й надалі.
Зараз криза – всі боряться за своє місце під сонцем, – терпляче пояснював чоловік.
– У світі постійно кризи! Це не означає, що про сім’ю треба забути!
– Ірино, якщо я залишусь без роботи, то цю саму сім’ю мені не буде на що утримувати. Тоді доведеться працювати тобі.
Останню фразу Олексій сказав як би жартівливо, але Ірина образилася.
Так! Вона з народженням Валі звільнилася з салону краси і зараз тільки своїм постійним клієнткам робила манікюр, але ж це не привід її дорікати?!
Взагалі чоловік повинен утримувати сім’ю. Вона виконує свої обов’язки дружини: займається дочкою, підтримує порядок у будинку.
Зрештою у чоловіка завжди є чисті й напрасовані сорочки, в яких він ходить на цю свою улюблену роботу!
Взагалі, та розмова закінчилася сваркою, і подружжя не розмовляло один з одним три дні, але потім все повернулося назад.
Хоча ні! З’явилися нові аспекти. Олексія несподівано відправили у відрядження на два дні – куди ніколи й нікуди не відправляли!
Потім Ірина почула, що від сорочки чоловіка пахне… Жіночим парфумом! А на іншій сорочці ще й слід помади знайшовся!
– Так ось на якій роботі ти сидиш?! – Ірина жбурнула одяг чоловікові. – Поки я виховую нашу дочку, ти розважаєшся?!
– О, Боже! – Олексій закотив очі. – У нас нова співробітниця. Вона користується такими парфумами, що весь кабінет уже пропах! Але ніхто їй нічого не каже, оскільки вона якась там родичка директора.
– А-а-а! То ти тому з нею вирішив закрутити?! Багатшу собі знайшов?!
– Ірино! Припини! Ми з нею разом працюємо. А в неї така манера сидіти до співрозмовника дуже близько. Тому парфумами весь мій одяг пропах! І слід цей на сорочці! Думаєш, мені це подобається?
– Думаю – так! Інакше ти б тримався від неї подалі!
– Я не буду виправдовуватися перед тобою, оскільки ні в чому не винен. Ця робота мені дуже потрібна, і я за неї триматимуся, – твердо сказав чоловік і перестав відповідати на обурення Ірини.
А його поведінка Ірину дуже обурювала. Та от що робити, вона не знала. Вистежити невірного чоловіка? Проблематично.
Напевно, він з нею зустрічається після роботи, а Ірині дочку нема з ким залишити. Крім того, постало питання, що робити, якщо факт зради підтвердиться?
Розлучатися з чоловіком вона не збиралася. Валі потрібен батько, та й сама Ірина любила Олексія, і він сім’ю повністю забезпечував.
А раптом чоловік вибере суперницю?
Одного дня Ірина все-таки вмовила приятельку посидіти з Валею кілька годин і вирушила на роботу до Олексія.
На підході до його офісу вона побачила чоловіка, який виходить із будівлі. Під руку його тримала якась рудоволоса дівчина…
При цьому вона посміхалася і як би ненароком намагалася до нього пригорнутися. Чоловік виглядав стомленим, але задоволеним. Охоче посміхався дівчині у відповідь.
Ірина аж побіліла від побаченого.
Вона різко розвернулася і попрямувала додому.
Затримайся вона на пару хвилин, побачила б, що супутниця чоловіка сіла у свою машину і поїхала сама.
Олексій приїхав додому через годину, привіз доньці іграшку, і був дуже натхненний.
Він намагався розповісти Ірині про свої успіхи на роботі, але вона слухати його не стала. Їй треба було вирішити, що з цим робити.
Якщо чоловік зраду категорично заперечує, значить, розлучатися не збирається. Але Ірина мала хоч якось помститися!
Найкращий варіант, як вона подумала – зрадити йому теж!
Ні, вона не збиралася потім у цьому зізнаватися! Але ж на душі легше стане – правда?
В оточенні Ірини особливо чоловіків і не було, тому підбір відповідного варіанта був проблематичним.
Допоміг, як не дивно, дитячий садок.
Вкотре приїхавши по дочку, Ірина звернула увагу на симпатичного чоловіка, який забирав хлопчика з їхньої групи.
– Мені здається, чи Артема завжди забирає цей чоловік? – тихо спитала Ірина у виховательки.
– Так, – зітхнула та. – Це його батько. Бідненькі… Два роки тому лишилися вдвох, без мами. Нелегко їм живеться, але справляються.
Познайомитися з батьком Артема було не важко. Діти дружили у групі і після садка не хотіли розлучатися – усі вирушили в парк погуляти.
Валерій спочатку розмовляв з Іриною неохоче, але потім освоївся, почав обговорювати із новою знайомою «дитячі» проблеми.
Ще кілька разів вони так погуляли з дітьми, а потім Ірина запропонувала зустрітися вдень, удвох.
Жінка вона була приваблива і, коли треба, дуже рішуча – Валерій відмовитися не зміг.
Через тиждень вони опинилися у нього в квартирі… Наодинці…
Ірині навіть сподобалося крутити таємний роман. Вона знову стала відчувати себе привабливою й бажаною, припинила виказувати претензії чоловікові.
Та хай він робить що хоче! Головне, щоб не вирішив з нею розлучитися. А Олексій, мабуть, про це навіть і не думав.
Їхня фірма виграла конкурс, справи стали налагоджуватися, і чоловікові доручили ще якийсь важливий проєкт. Він знову затримувався на роботі.
А Ірина надто розслабилася, втратила пильність. Інакше б вона не потягла Валерія у те затишне кафе, і пара не зустріла б там ту саму дівчину.
– Ой, а ви ж Ірина? – підійшла незнайомка до їхнього столу. – Дружина Олексія? Він просто ваші фотографії показував, а я запам’ятала.
– Можливо. А хто ви? – Ірина вдала, що вперше бачить дівчину.
– Я – Анжела, колега Олексія. Ой, у вас такий чудовий чоловік! Такий розумний! Я ніколи не зустрічала таких чоловіків!
– Дякую, я в курсі.
Анжела помовчала. Валерій теж не казав жодного слова, відвернувшись до вікна.
– Ой! Я вам завадила, мабуть? – схаменулась дівчина. – Вибачте. Я піду, обідня перерва закінчується.
Ірині було не по собі. До появи Анжели вони з Валерієм поводилися досить вільно – трималися за руки, навіть поцілувалися. Бачила вона, чи ні?!
Продовжувати побачення вже не хотілося. Коханці попрощалися і кожен вирушив у своїх справах.
– Як ти це поясниш? – тільки-но переступивши поріг, Олексій дав у руки Ірині свій телефон, на екрані якого була фотографія…
Ірина з Валерієм тримаються за руки, цілуються.
– Так! Це мій коханець! – розізлилася Ірина. – Чи ти думаєш, що тільки тобі все можна? Зраджувати мені, брехати?!
– Я тобі казав, що маю багато роботи пояснював усе! Немає в мене жодної коханки! – Олексій підвищив голос.
– Тихіше! Валю розбудиш!
– От ти б краще про Валю думала, аніж…
– Аніж про тебе? Взагалі я думала, що в нас сім’я!
– Була сімʼя. Я не буду після цього з тобою жити. Подаю на розлучення…
Більше чоловік не сказав жодного слова, ігноруючи спроби Ірини продовжити розмову. Точніше сварку.
Ірина не сумнівалася – чоловікові про її зраду доповіла Анжела. Ну, вона їй влаштує! Сама, значить, крутить із одруженим мужиком, а показує із себе святу!
Підстерегти «розлучницю» біля офісу було не важко.
– Думаєш, здала мене чоловікові і все тепер буде по-твоєму? – зробила крок Ірина назустріч дівчині, коли та сама підійшла до своєї машини.
– Не розумію, про що ви…
– Ти… Цю з себе не показуй! Що? Не вистачило здібностей у ліжку, щоб його з сім’ї відвести?! Вирішила мене підставити?
– Ви взагалі чи зо?! Про яке ліжко ви говорите?
– Ой, ще скажи, що ти не крутиш з моїм чоловіком!
– На жаль, ні! – Анжела несподівано розізлилася. – Ні, я не проти, але Олексій ніяк на мене не реагує. Не допомогла навіть моя молодість і спорідненість із директором.
Та в нас в офісі він, напевно, єдиний такий кремінь щодо зрад! Мені просто стало прикро за нього, коли я вас у тому кафе з коханцем побачила! І ні – винною у ваших проблемах я не почуваюся.
Анжела поїхала, залишивши Ірину розгублену. Тобто Олексій їй і справді не зраджував?! Вона помилилася? Та не може бути такого! Ця Анжела їй бреше. Хоча навіщо? Гаразд. Нехай це так. Але що тепер робити?
Ірина вирішила будь-що помиритися з чоловіком. Вони ж кохають один одного, у них дочка росте. Можна і пробачити…
Але розмовляти виявилося, що нема з ким. Поки Ірина їздила в дитсадок по Валю, Олексій зібрав речі і написав їй повідомлення: «Подаю на розлучення. Розмови безглузді».
Тиждень Ірина намагалася зв’язатися з чоловіком, але той поїхав у відрядження і на її дзвінки та повідомлення не відповідав. Окрім єдиного разу.
«Ти можеш зв’язатися зі мною, якщо якась допомога буде потрібна дочці», – написав він.
Ну і добре! Вона має Валерія, вона з ним будуватиме нову родину.
Але коханець на новину про її розлучення відреагував зовсім не як вона очікувала.
– Іринко, ми з Артемом їдемо до моїх батьків. Там мені роботу запропонували, і взагалі… Батьки мені допоможуть з вихованням сина, – не зважаючи на Ірину, сказав Валерій.
– Ну і добре. Мене тут також нічого не тримає. Ми з Валею поїдемо з вами.
– Взагалі-то… У мої плани це не входило. Я не збираюся найближчим часом створювати нову родину. Та й жінка мені потрібна інша.
– Ах он як! Тобто для одного я тобі підходила, а для сім’ї ні?
– Ну ось бачиш – ти все чудово розумієш…
Більше їм розмовляти не було про що.
Ірині довелося повернутися в рідне містечко до матері, яка не дуже була рада бачити дочку й онуку.
Вона влаштувалася на роботу, хоча Олексій після розлучення став платити Валі хороші аліменти.
Чоловіків Ірина ж поки що обходить стороною…