Коли після весілля молоді схотіли в мене жити – я дуже зраділа, адже будинок мій за містом, поруч чималий город, а я одна. Допомога вкрай потрібна. Крім того, часом так самотньо, хочеться просто з кимось поговорити.
Та минуло кілька тижнів нашого спільного проживання і я збагнула, що просто не буде. Лєра геть лінива, нічого робити не хоче, на кухні мені не допомагає. Лиш деколи готує і раз на місяць прибирає. Але найгірше, що город і далі на мені.
Думала, що цьогоріч навесні нарешті зміню цю ситуацію. Та лишень я зібралась на городі порядки робити, як невістка вже не годна працювати. Я їй сказала, що зрання підемо. Та коли увійшла о 7 ранку в її кімнату, дивлюсь, лежить королева, навіть не думає збиратись.
– Пішли на город. Що лежиш?
– Не можу, мені зле.
– Що? Температура?
– Ні, нудить.
– Отруїлась?
– Ні.
– Та ти просто не хочеш працювати, так і скажи.
Я гепнула дверми і пішла геть. Думала, може в Лєри совість прокинеться і дожене мене, але ні. Наступного дня ситуація повторилась. Але терпіти таке нахабство далі я не збиралась. Коли син приїхав з роботи – все йому висловила.
– Що за дружину ти собі знайшов, зовсім мені допомагати не хоче? Я що сама маю город саджати? А їсти потім усі будуть?
– Мама, ми просто нікому ще говорити не хотіли. Лєра вагітна! В неї страшний токсикоз, не примушуй її працювати!
– Сину, вагітна – і що? Це ж не хвора. Не жалій ти її так сильно.
Минув тиждень і я вирішила спробувати знову, але Лєра і цього разу відмовилась йти допомагати мені. Важко уявити, що далі буде. Мені така поведінка зовсім не до вподоби. Ніколи б не дозволила жити в мене, якби знала, що невістка зовсім мені не допомагатиме. Уявляю, що буде після народження дитини. Вона взагалі на мене всю роботу скине. А потім їсти схоче. Хіба ж таке нормально? Мені цікаво, а як все це у вас відбувається? Теж невістки такі нахабні?