Днями я була на ринку і стала свідком страшенно неприємної ситуації. Біля дороги стояла старенька бабуся, а поруч поліціянт з текою, він кричав на неї, а вона гірко плакала.
– Чи ви не чули, що не можна збирати і продавати проліски й черемшу! Тепер платіть штраф!
– Та я ж трошки, щоб підзаробити! У мене пенсія 3 тисячі, ні на що не вистачає. Зараз в холодильнику геть порожньо! Навіть хліба й масла нема.
– І що? Кого це хвилює? Закон для всіх один!
Він перевернув ногою відерце з черемшею. Люди довкола дивились, та ніхто не заступився.
– Зараз порахуємо рослини і випишемо штраф, тут десь 2 тисячі буде!
– Ви що? В мене й 20 гривень нема.
Я не могла далі на це дивитись. Підійшла і втрутилась.
– Це все моє, я просто попросила бабусю постояти з цим, а вона не зрозуміла й почала продавати.
– Тоді ви платіть штраф.
– А я зібрала все це на своїй ділянці. Сама саджала, цибулинки в інтернеті купувала.
Поліціянт помітно розгубився, він відчував, що я брешу, та сперечатися вочевидь не хотів. Наостанок сказав, що донесли на бабусю власники ятки біля якої вона стала. Я взяла стареньку, котра досі плакала і відвела її вбік.
– Я куплю у вас все це! Це буде наш секрет, гаразд?
– Добре!
– Ось тисяча гривень! Піти з вами в магазин допомогти?
– Доню, це дуже багато?
– Нічого, збирати у вашому віці в лісі квіти дуже важко.
Я відвела її в магазин. Ми купили продуктів, а тоді провела додому. Наостанок ми домовились, що як вона ще матиме щось на продаж – я в неї охоче куплю. Знаю, що це не законно. Але хіба ж правильно, що старих людей до такого довели? Як би ви вчинили на моєму місці?