Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись.
Я все своє життя прожила в Україні. У мене була чудова сім’ї – люблячий чоловік та красуня донечка, улюблена робота.
Та все змінилось, коли не стало чоловіка. Тоді в моєму житті почалась чорна смуга. З роботи теж мене звільнили, через скорочення і я всі дні сиділа вдома і плакала. Так минув рік.
Донька сказала, що виходить заміж і переїжджає до Одеси. Це буде далеко від мене, бо жили ми в Рівному. Тому, коли донька переїхала одразу після весілля і залишилась сама, не роздумуючи погодилась на пропозицію подруги поїхати на заробітки в Італію.
Роботи я не боялась, англійську теж знала добре. Подруга допомогла влаштуватись в заможний дім, де потрібна була доглядальниця для чоловіка. Його звати Мартін, він ще не старий – 55 років, але потрапив у аварію і потребував реабілітації.
Спільну мову ми знайшли швидко, мені 45, тож ми майже ровесники. Мартін виявився цікавим чоловіком і співрозмовником. Я й не зчулась як ми зблизились.
За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було і, тому вирішила позбутись дитини, бо це пізно народжувати в 46. До того ж не знаю як відреагує на це моя вже доросла донька, вона теж вагітна зараз. Як же так, я ж не стану мамою і бабусею в один рік.
Мартін, дізнавшись про мою вагітність, був щасливий. У нього діти вже дорослі (донька і син) і онуки є, дружини немає вже 5 років. Тож казав, що це велика радість стати знову батьком в такому віці. Планує одружитись і виховувати разом майбутню дитину.
Коли Мартін повідомив своїм дітям, що я вагітна, вони накинулись на мене зі звинуваченнями.
– Ти спеціально завагітніла, щоб забрати у нас частину спадщини.
– Думаєш тобі батькові гроші перепадуть?
– Не треба було в ліжко до чужого чоловіка стрибати чи ти заради цього й приїхала?
Мені дуже образливо це чути, Мартін дітей своїх не образив. Обом купив будинки і машини. Та і я ніколи їм поганого нічого не зробила.
Тепер не знаю , що робити зі своєю вагітністю. Жити в Італії я не хочу, та й з дітьми Мартіна стосунки зіпсовані, а самій в такому віці виховувати дитину в Україні дуже важко. Я розгублена і стою на роздоріжжі.
Як вчинити в цій ситуації? Що б ви зробили на моєму місці?