– Карино, другого малюка ми теж пропишемо в квартиру до твоїх батьків. Так буде зручніше. Тим більше, що ти і Колька теж там зареєстровані.
Потім не буде проблем, не доведеться знову бігати по всіх цих інстанціях і витрачати купу часу.
– Вово, а ти не занадто нахабнієш? Моїм батькам і так доводиться платити комуналку за мене і сина, так ти хочеш їм ще одного прописаного нав’язати!
З чого це ти все вирішив самостійно? Якщо вже Коля зі мною прописаний, то другий малюк буде з тобою – так чесно і справедливо…
… Квартирне питання постійно турбувало молоду сім’ю Бондарів: Володимир і Карина одружилися, коли обом було трохи більше двадцяти.
За весь час спільного життя вони встигли пожити в гуртожитку, а після закінчення університету переїхали в орендовану квартиру.
Тільки після появи в родині первістка, малого Миколки, батьки чоловіка запропонували переїхати в їхню двокімнатну квартиру.
Правда, синові, в таємниці від невістки, поставили умову: ні дружину, ні дитину в це житло не прописувати.
Свекрам не дуже подобалася невістка:
– Не довіряю я їй, – говорила Наталія Степанівна, – ось, пам’ятай мої слова, вона кине тебе через кілька років і втече до іншого. А якщо пропишеш її в нашу квартиру, ще собі частку урве і на дитину частину забере!
– Мамо, хіба можна бути такою меркантильною і все міряти грошима? Ми з Кариною кохаємо одне одного, у нас є дитина, ми плануємо ще дітей.
У нас все добре, повне взаєморозуміння, а ти про якесь розлучення все говориш.
Переконати батьків не вдалося, сперечатися далі було марно.
Тому Вова, скориставшись тим, що після пологів дружині не було коли думати про такі питання, швидко вмовив її прописати дитину на квартиру до її батьків, де вона і сама була зареєстрована.
Коли дитині виповнилося три роки, Карина вийшла з декрету на роботу.
Чоловік теж працював, розпочав свою справу, відкрив автомайстерню.
Сім’я жила непогано: виходило купувати хороше м’ясо, овочі та фрукти цілий рік, синові брали гарний одяг і різноманітні іграшки.
Єдине, що не виходило – це покупка власної квартири. Але питання серйозне та дуже затратне.
Карина постійно вмовляла чоловіка:
– Вово, ну, сам подумай. Нам вже скоро по тридцять років стукне, а ми живемо в квартирі твоїх батьків. Пора вже і свій куточок облаштовувати.
– Каринко, навіщо нам ці додаткові витрати? Все одно батьки мені цю квартиру обіцяли в спадок залишити.
Я навіть і думати не хочу, щоб зараз на щось збирати, урізати себе в усьому. Або ще гірше: брати іпотеку і щомісяця віддавати банку купу грошей.
– Вово, ну, так теж неправильно. Ще невідомо, що твоїм батькам в голову спаде на старості років…
Мене вони ніколи не любили, візьмуть ще й квартиру твоєму братові залишать, і будемо ми в сорок або п’ятдесят років на орендованому житлі микатися.
Розмови залишалися розмовами.
Розпочинати збирати гроші на початковий внесок Вова категорично відмовлявся.
Але Карина залишилася при своїй думці, і з кожної зарплати вона відкладала невелику, але приємну суму на окремий рахунок у банку.
Туди ж йшли грошові подарунки від родичів або чоловіка, несподівані премії на роботі, а також зарплата, яку жінка отримувала, беручи додаткові замовлення додому.
Поступово сума зростала і, вже через три роки, перевищила величину початкового внеску за квартиру.
Карина не поспішала розповідати чоловікові про свої плани, думала зробити йому сюрприз.
Здивувати чоловіка жінка змогла, але іншим способом.
Одного дня, відчувши нездужання і порахувавши дні на календарі, Карина зробила тест – результат був позитивним.
– Коханий, вітаю! Я ношу ще одну твою дитинку під серцем. Нарешті у нас народиться красуня-донечка! – Карина була на сьомому небі від щастя.
Чоловік зрадів, але якось стримано, жінка навіть трохи образилася.
– Вова, ти що, не радий? Ми ж планували, так давно хотіли другу дитину!
– Звичайно, я радий, що ти вигадуєш! Подумай тільки: всього кілька тижнів, а у тебе вже гормони розігралися, починаєш щось підозрювати і переживати, – чоловік все зводив до жарту.
Виношування проходило майже без ускладнень, тільки на ранньому терміні Карині довелося кілька тижнів полежати в стаціонарі на збереженні.
А до другого триместру вона вже почувалася чудово. УЗД показало, що в них буде дівчинка, батьки були щасливі.
Якось увечері чоловік завів розмову про прописку:
– Карино, малюка теж потрібно буде прописати до тебе з Колею.
– Як це – до мене? До моїх батьків чи що? Вова, ти в своєму розумі? Там і так, крім мами з татом, вже двоє зареєстровані, може ще когось із твоїх родичів пропишемо?
Як я пам’ятаю, у нас з тобою була домовленість. Перша дитина – у моїх, друга – у твоїх. Чи я помиляюся?
– Ні, але я подумав, що так буде логічніше, де мама, там і діти.
– А де тато – там і діти, це не логічно? І взагалі, я давно тобі казала, що потрібно купувати своє житло і всім разом там прописуватися, тоді б і суперечок ніяких не було.
Ну, а поки квартири немає, новонародженого ти пропишеш до себе.
Карина не могла зрозуміти, що відбувається з чоловіком, він не слухав її, не сприймав жодних аргументів.
Вперся на одному – дитина буде прописана з матір’ю, і все тут.
У запалі сварки Карина не втрималася:
– Це, напевно, твої мама з батьком таку умову поставили, коли нас у свою квартиру пускали? Вгадала я? Вони завжди мене недолюблювали, і онуки їм не особливо потрібні.
– Так, ти правильно здогадалась. Така умова від батьків дійсно була, і порушувати її я не маю наміру.
– Та вже, дякую тобі, коханий, за довіру. Ти і твої батьки, мабуть, і спати не лягаєте, не подумавши, що зла невістка ось-ось подасть на розлучення і відсапає собі половину вашого дорогоцінного майна?!
– Карино, заспокойся, не треба скандалити, тобі це не на користь! Я не буду з тобою церемонитися, якщо ми зараз посваримося, то я піду!
– Мені взагалі не на користь жити поруч з тобою! Ось я наче відчувала, що нічого хорошого у нас не вийде, і збирала гроші.
Тепер вони точно знадобляться на перший внесок, та тільки квартиру будемо брати не ми з тобою, а я одна.
Почувши про те, що дружина таємно від нього відкладала гроші, Володимир ще більше розлютився.
Він не міг повірити, що дружина так легко зібрала ту суму, про яку він і думати боявся. І нічого не казала.
Розгорівся справжній скандал.
Коля, хоч уже й підріс, перелякано сидів у своїй кімнаті і боявся вийти звідти.
Суперечка подружжя закінчилася викликом швидкої допомоги…
Карину забрали до лікарні з загрозою викидня.
Після того як гостру загрозу купірували, лікарі провели повне обстеження і суворо заборонили Карині виходити з лікарні і взагалі вставати з ліжка в найближчі два місяці.
Чоловік з сином щодня приходили відвідувати дружину і маму, приносили фрукти, солодощі, книги.
Поступово відносини між подружжям налагодилися.
Приїжджали відвідати дочку і батьки Карини.
Тільки свекри ніяк не могли знайти час, та й бажання йти до невістки у них не було.
Син встиг їм розповісти про конфлікт, що стався:
– Я так і думала, що вона ховає від тебе гроші, – заявила мати Володимира, – ти подивися, що придумала, квартиру купувати. Чим їй у нашій не живеться?
Подумаєш, свою хотіла, дітей прописати до батьків… Яка взагалі різниця?
Точно кажу тобі, синку, вона вже надумала від тебе йти, ось і гроші зібрала, щоб без нічого не залишитися на перших порах.
Я тобі раджу правильно розпорядитися цими грошима, тоді вона точно нікуди від тебе не дінеться, та й дітей за собою не забере.
Володимир не став довго думати і вирішив дійсно швидше і потайки вкласти гроші, які вдалося накопичити Карині.
В один із днів, коли чоловік із сином приїхали провідати дружину, Вова попросив її смартфон, пославшись, що свій забув удома.
Вийшовши з палати, він зайшов в онлайн-банк.
Зняти і перевести гроші на свій рахунок виявилося справою кількох хвилин. Незабаром вся сума, яку Карина так довго і наполегливо збирала, була на рахунку у чоловіка.
Наступного дня Володимир пішов до салону і став щасливим власником нового автомобіля.
Машину він оформив на себе:
– Ось, тепер гроші надійно вкладені, – розповідав він батькам. – Взяв нове авто, прямо з салону, а то скільки вже можна автобусом їздити. Та й дружину з дитиною з пологового будинку зможу забрати з комфортом.
– Ось і правильно, синку, гарне рішення, – схвалила вчинок Вови мати.
Карину виписали на тридцять четвертому тижні, лікарі вважали, що небезпека минула, наближалася дата пологів, можна було спокійно дочекатися терміну і вдома.
– Тільки бережіть себе! Менше напруги, ніяких важких предметів, хвилювання взагалі виключити!
Жіночий організм дуже чутливий, якщо його чимось спровокувати, пологи можуть початися в будь-який момент, особливо з вашим діагнозом, – попереджав лікар.
Біля воріт лікарні Карину зустрічали задоволений чоловік і син: вони стояли біля новенької, блискучої на сонці машини.
– Що це? – здивувалася жінка.
– Це наша нова машина, я вже давно мріяв, як буду возити тебе і діточок у справах. А тут ти так вчасно грошей накопичила, ну, я і вирішив тебе здивувати.
– Здивував, так здивував, не пожалів… Та як ти взагалі посмів так просто взяти і купити машину? Без дозволу забрав мої гроші і витратив їх на те, чого сам хотів!
Ти ж знав, на що я збирала, знав, як мені важлива своя квартира? Навіщо ти так вчинив? Ти просто вкрав у мене ці гроші!
Скандал подружжя закінчився закономірно: з сильними болями Карину забрали назад в стаціонар.
Почалися передчасні пологи.
Після декількох годин мук жінки на світ з’явилася слабенька дівчинка.
Вона з’явилася раніше терміну, тому з трудом дихала сама…
Дитину віднесли в палату інтенсивної терапії, а матір відправили до реанімації.
Більше трьох місяців Карина з Лілею, так вона назвала дочку, пролежали в лікарні.
Про те, що її виписують, жінка сказала тільки своїм батькам.
Вони приїхали зустрічати дочку разом з онуком Колею, він гостював у них вже давно, бо батькові було незручно доглядати так довго за дитиною.
Після пологового будинку жінка поїхала до батьківського дому.
Трохи оговтавшись, Карина подала на розлучення, заодно на своє утримання і на аліменти на дітей.
На всі спроби Володимира поговорити і з’ясувати стосунки, жінка відповідала відмовою.