Автор: Avtor+
Інше

Валя приготувала вечерю і гукнула чоловіка до столу. Але Борис не відгукнувся. – Невже задрімав? – подумала жінка і вирушила в кімнату. – Ти що, заснув? – сказала Валя, відкривши двері у спальню і осікалася. Борис збирав валізу. – Ти кудись їдеш? – запитала вона. – Ні, – відповів Борис. – Я йду від тебе. Ми маємо розлучитися! – Що? Як розлучитися? Чому? – здивувалася жінка. – Тому що ти не любиш мене, – спокійно сказав Борис. Валя розгубилася остаточно. – З чого ти це взяв? – Валентина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

- by Avtor+

З юних років життя підкидало Валі випробування. У шість років вона втратила батька. Мати дівчинки багато разів намагалася влаштувати своє життя, але так і не знайшла чоловіка, який міг би …

Поділись з друзями...
Валя приготувала вечерю і гукнула чоловіка до столу. Але Борис не відгукнувся. – Невже задрімав? – подумала жінка і вирушила в кімнату. – Ти що, заснув? – сказала Валя, відкривши двері у спальню і осікалася. Борис збирав валізу. – Ти кудись їдеш? – запитала вона. – Ні, – відповів Борис. – Я йду від тебе. Ми маємо розлучитися! – Що? Як розлучитися? Чому? – здивувалася жінка. – Тому що ти не любиш мене, – спокійно сказав Борис. Валя розгубилася остаточно. – З чого ти це взяв? – Валентина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається Read More
Інше

Олексій прийшов з роботи втомлений. Він відкрив свій ноутбук і зайшов у соцмережі. В стрічці майнули знайомі обличчя. Катя… – Як давно я її не бачив, – подумав Олексій. Він згадав, які вони були близькі багато років тому. А потім посварилися й розійшлися… Олексій не стримався і написав їй повідомлення: «Привіт, Катю. Не знаю, чи ти мене пам’ятаєш, але я все ще пам’ятаю тебе. Як ти?» Наступного ранку він прокинувся з важкою головою. – Навіщо я це написав?! – ахнув чоловік, збираючись видалити послання. Але в цей момент прийшло повідомлення… Від Каті! Олексій прочитав його і в нього стрепенулося серце

- by Avtor+

Олексій сидів в своєму офісі. Він був успішним бізнесменом, його компанія нещодавно уклала вигідну угоду і здавалося, що життя налагоджується. Але в глибині душі він відчував порожнечу. Увечері після довгого …

Поділись з друзями...
Олексій прийшов з роботи втомлений. Він відкрив свій ноутбук і зайшов у соцмережі. В стрічці майнули знайомі обличчя. Катя… – Як давно я її не бачив, – подумав Олексій. Він згадав, які вони були близькі багато років тому. А потім посварилися й розійшлися… Олексій не стримався і написав їй повідомлення: «Привіт, Катю. Не знаю, чи ти мене пам’ятаєш, але я все ще пам’ятаю тебе. Як ти?» Наступного ранку він прокинувся з важкою головою. – Навіщо я це написав?! – ахнув чоловік, збираючись видалити послання. Але в цей момент прийшло повідомлення… Від Каті! Олексій прочитав його і в нього стрепенулося серце Read More
Інше

Мені байдуже, що у тебе гарячка. Склади мені їжу на роботу, відведи доньку в школу, а далі роби що хочеш!,- kр uчaв чоловік

- by Avtor+

Вікторія невтомно працювала весь тиждень і з нетерпінням чекала на вихідні, щоб відпочити. Але доля розпорядилася інакше. Як кажуть, якщо хочеш, щоб все було навпаки, побудуй плани. Замість того, щоб відпочивати, Вікторія …

Поділись з друзями...
Мені байдуже, що у тебе гарячка. Склади мені їжу на роботу, відведи доньку в школу, а далі роби що хочеш!,- kр uчaв чоловік Read More
Інше

Ніна приїхала в гості до тітки Поліни. Вона не була в неї 20 років. Жінка зайшла у знайомий під’їзд. Тітка Поліна відчинила двері. – Ніночко, приїхала, доню моя! – сказала вона. Ніна зробила крок через поріг. – Заходь, я краще тебе розгляну, Ніночко, – сказала тітка. – Красунею стала, та й була такою в дитинстві. А мене хоч впізнала? – Впізнала, тітко Поліно, звісно. Дуже рада тебе бачити, – Ніна обійняла її. Потім був чай ​​із яблучним пирогом з корицею і розмови про життя. – Ось візьми, це твоє, – раптом сказала Ніна і дістала якусь коробочку. 

- by Avtor+

Ось Ніна і повернулася сюди, майже через двадцять років. Вона не могла б назвати це містечко містом дитинства, але як же ж вона любила приїжджати сюди школяркою на літні канікули! …

Поділись з друзями...
Ніна приїхала в гості до тітки Поліни. Вона не була в неї 20 років. Жінка зайшла у знайомий під’їзд. Тітка Поліна відчинила двері. – Ніночко, приїхала, доню моя! – сказала вона. Ніна зробила крок через поріг. – Заходь, я краще тебе розгляну, Ніночко, – сказала тітка. – Красунею стала, та й була такою в дитинстві. А мене хоч впізнала? – Впізнала, тітко Поліно, звісно. Дуже рада тебе бачити, – Ніна обійняла її. Потім був чай ​​із яблучним пирогом з корицею і розмови про життя. – Ось візьми, це твоє, – раптом сказала Ніна і дістала якусь коробочку.  Read More
Інше

Марійка розвішувала в саду одяг. Раптом хтось підійшов ззаду і заплющив їй очі долонями. – Хто це там?! – засміялася Марійка. Вона вибралася з обіймів, повернулася, і аж застигла від несподіванки. Перед нею стояла її міська подруга Іра! – Іро, це ти? Як же ж це? Ти не поїхала на море? Оце так! – дивувалася Марійка, обіймаючи подругу. – Не поїхала, – сказала Іра. – Батьки туди, а я сюди до тебе в село. На квартиру пустиш? Я полотиму город і збиратиму гриби. Дівчата засміялися. І тут Іра раптом замовкла. Вона побачила, що Марійка якось дивно посміхається і дивиться на ворота. Ірина обернулася й остовпіла

- by Avtor+

Марійка з Ірою вчилися разом. Поки вони проходили практику, Іра часто запрошувала вечорами до себе додому Марійку. – Приходь, сьогодні печиво з тобою спечемо. Мати хороший рецепт знайшла. І чайку …

Поділись з друзями...
Марійка розвішувала в саду одяг. Раптом хтось підійшов ззаду і заплющив їй очі долонями. – Хто це там?! – засміялася Марійка. Вона вибралася з обіймів, повернулася, і аж застигла від несподіванки. Перед нею стояла її міська подруга Іра! – Іро, це ти? Як же ж це? Ти не поїхала на море? Оце так! – дивувалася Марійка, обіймаючи подругу. – Не поїхала, – сказала Іра. – Батьки туди, а я сюди до тебе в село. На квартиру пустиш? Я полотиму город і збиратиму гриби. Дівчата засміялися. І тут Іра раптом замовкла. Вона побачила, що Марійка якось дивно посміхається і дивиться на ворота. Ірина обернулася й остовпіла Read More
Інше

Хлопець йому відверто не подобався: зарозумілий і надто мазаний. Краще б дочка вибрала когось із хлопців, з ким ходила в походи, вони всі були прості, веселі, міцні та мужні

- by Avtor+

– Дякую, я не буду. – Катя відсунула від себе тарілку із запеченою картоплею та куркою, залишивши тільки салат зі свіжих овочів. – Курка за твоїм улюбленим рецептом. – Мама …

Поділись з друзями...
Хлопець йому відверто не подобався: зарозумілий і надто мазаний. Краще б дочка вибрала когось із хлопців, з ким ходила в походи, вони всі були прості, веселі, міцні та мужні Read More
Інше

– Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? – Тоді, коли ми ще тільки почали зустрічатися, ми вирішили…що якщо хтось раптом зустріне іншу людину, то ми просто відпустимо один одного, ну пам’ятаєш? – Макс, – Віка плачучи дивилася на чоловіка, – нам тоді було по чотирнадцять. А тепер по тридцять, ми з тобою сім років одружені…

- by Avtor+

Максим стояв перед нею на колінах, а вона сиділа, закривши обличчя руками й плакала ридма. – Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? Пам’ятаєш… Тоді, коли ми ще тільки …

Поділись з друзями...
– Віка, розумієш, ну так вийшло … вибач. Пам’ятаєш? – Тоді, коли ми ще тільки почали зустрічатися, ми вирішили…що якщо хтось раптом зустріне іншу людину, то ми просто відпустимо один одного, ну пам’ятаєш? – Макс, – Віка плачучи дивилася на чоловіка, – нам тоді було по чотирнадцять. А тепер по тридцять, ми з тобою сім років одружені… Read More
Інше

Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч ти щось мамі скажи, – поки я складала валізи, чоловік робив спроби виправити ситуацію, і телефонував і доньці, і сину. – Володька, мама йде з дому, приїдь і поясни їй, що так не робиться, – чую, як чоловік скаржиться у слухавку нашому сину. Я склала речі, викликала таксі, а тоді задала чоловікові одне запитання

- by Avtor+

– Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді …

Поділись з друзями...
Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч ти щось мамі скажи, – поки я складала валізи, чоловік робив спроби виправити ситуацію, і телефонував і доньці, і сину. – Володька, мама йде з дому, приїдь і поясни їй, що так не робиться, – чую, як чоловік скаржиться у слухавку нашому сину. Я склала речі, викликала таксі, а тоді задала чоловікові одне запитання Read More
Інше

– Що у нас їсти є?! – гукнув Іван до дружини. – Борщ, картопля, мʼясце, – тихо відповіла йому Оля. – Сама бери таке їж! Я цього не хочу! – відповів чоловік. – Що, не могла щось цікавіше приготувати? Іван бачив, що Оля зараз заплаче. Він посміхнувся і пішов їсти борщ, картоплю і мʼясце. Наївшись, він залишив на столі брудні тарілки, взяв з холодильника пінне і сів на диван. Через півгодини з кімнати вийшла Оля зі своєю сумкою і попрямувала до виходу. Іван очі вирячив від здивування

- by Avtor+

-Та мало що тобі там цікаво! – кричав до Олі чоловік. – Спочатку ти маєш зробити те, що потрібно, а потім уже займатися своїми нісенітницями! Оля кліпала очима, тримаючи в …

Поділись з друзями...
– Що у нас їсти є?! – гукнув Іван до дружини. – Борщ, картопля, мʼясце, – тихо відповіла йому Оля. – Сама бери таке їж! Я цього не хочу! – відповів чоловік. – Що, не могла щось цікавіше приготувати? Іван бачив, що Оля зараз заплаче. Він посміхнувся і пішов їсти борщ, картоплю і мʼясце. Наївшись, він залишив на столі брудні тарілки, взяв з холодильника пінне і сів на диван. Через півгодини з кімнати вийшла Оля зі своєю сумкою і попрямувала до виходу. Іван очі вирячив від здивування Read More
Інше

Віра зайшла в свою квартиру. – Боже, та де ж тут все знаходиться? – раптом почула вона з кухні незнайомий жіночий голос. – Нічого не можна знайти! Віра застигла в коридорі. – О, знайшла! – почулося знову. Віра навшпиньки підійшла до кухні. На її улюбленій табуретці, закинувши ногу на ногу, сиділа жінка років сорока п’яти. Дорогий костюм, ідеальний манікюр, укладене волосся – типова успішна бізнес-леді. – Ви хто? – запитала Віра. Незнайомка поволі повернулася. – О, нарешті! – вигукнула вона. – А я вже думала, до ночі вас чекатиму. Сідайте, Віро. Нам треба серйозно поговорити. – Як ви тут опинилися?! – Віра не розуміла, що це робиться

- by Avtor+

– Боже, та де тут все взагалі знаходиться? Нічого не можна знайти! А куди поділося ігристе з верхньої шафки? – почувся з кухні незнайомий жіночий голос. Віра застигла в коридорі, …

Поділись з друзями...
Віра зайшла в свою квартиру. – Боже, та де ж тут все знаходиться? – раптом почула вона з кухні незнайомий жіночий голос. – Нічого не можна знайти! Віра застигла в коридорі. – О, знайшла! – почулося знову. Віра навшпиньки підійшла до кухні. На її улюбленій табуретці, закинувши ногу на ногу, сиділа жінка років сорока п’яти. Дорогий костюм, ідеальний манікюр, укладене волосся – типова успішна бізнес-леді. – Ви хто? – запитала Віра. Незнайомка поволі повернулася. – О, нарешті! – вигукнула вона. – А я вже думала, до ночі вас чекатиму. Сідайте, Віро. Нам треба серйозно поговорити. – Як ви тут опинилися?! – Віра не розуміла, що це робиться Read More