«Без наркозу і знеболення. Дитина кричить не своїм голосом», — лікарі годинами мучили закривавленого хлопчика

В одній із львівських лікарень дитину зі складним переломом та кровотечею змусили чекати на операцію більше 5-ти годин. Хлопчик не міг отямитися від больового шоку, постійно втрачав свідомість, а у медичному закладі не знайшлося жодного, хто б вколов йому знеболювальне.

Медична реформа – тільки на папері?

Цією історією поділився на своїй сторінці у Facebook батько потерпілого Сергій Мутін. Його син отримав відкритий перелом плечової кістки у результаті падіння, йому наклали джут і викликали швидку допомогу. Коли вирішив запити, в чому причина такої тривалої затримки, почув, що немає машин.

Більше години очікування, хлопчик знову непритомніє, Сергію доводиться підхопити його на руки і практично бігти до відділення травматології. Але там взагалі нікого не було, вхід загородили шлагбаумом:

 

«Лікарі, молоді хлопці, бачачи ситуацію, всіляко намагаються допомогти, як можуть. Але у них немає нічого. Немає навіть з чого зробити шину! Шину!!! У травматології майже мільйонного міста! Ні бинтів! Ні анальгіну для знеболювання. Все потрібно купувати навіть для невідкладних випадків. Нічого немає! Але вони роблять все від них залежне».

На травматології пошуки не закінчилися, батько повіз сина до дитячої обласної лікарні, потрапив у затор, дістатися було нереально: знову ж таки, машин «швидкої» просто не було, всі на викликах.

«Хапаю сина і в машину. Їду. Затори. Центр. По дорозі додзвонююся у приймальню, приїхав, шлагбаум. Двоє охоронців, бачачи дитину в напівнепритомному стані та у крові, відкривають шлагбаум і впускають до входу. Сам беру каталку-ноші і везу до приймальні. Шукаю ліфт, чортихаюся. У малого відкрилася кровотеча, мабуть, коли я перекладав, потривожив рану. Все у крові, джгут зняли раніше. Бачачи стан, підбігають хлопці-лікарі з цього відділення. Обробляють, закривають рану. Все без наркозу і знеболення. Дитина кричить не своїм голосом. Прошу зробити укол для знеболювання. Кажуть, без санкції лікаря (або головлікаря, не знаю) не можуть. Лікаря немає, він на операції», — згадує він.

Близько 30 хвилин медики лагодили апаратуру, потім – ще стільки ж часу оформляли. І не дивно, адже біля стійки реєстрації всього одна співробітниця, десять осіб стояли у черзі.

 

«Знову прошу дати знеболювальне синові. Але лікаря немає. Приходить лікар, весь мокрий, оперував. Через хвилин 30 каже готувати до операції, дати анальгін з димедролом. Везу я і санітарка у відділення. Черга в операційну. Ми треті. Ще раз прошу дати знеболювальне! Санітарка каже: «Вибачте, нема кому вколоти, на поверх одна санітарка і та на операції!» Питаю, як так?! Ми третю годину у вас і нікому вколоти. Опускає очі — каже, всі поїхали в Польщу і Чехію. Я пропоную вколоти сам. Вмію, знаю! Відповідає, не можна. Син просто шаленіє від болю. Після травми йде четверта година!!! Забирають на операцію через майже п’ять годин після травми», — пише Мутін.

В підсумку розгніваний батько просто не може добрати слів, аби пояснити свій розпач, звертається до чиновників та міністрів із вимогою слідкувати за тим, як працюють їх підопічні на місцях, і чи взагалі існує та «реформа медицини» на практиці.

Дивіться: скарги пацієнтів на міську лікарню

Поділись з друзями...