Євгеній Брагар 1994 року народження – мій однолітка.
І, як виявилось, ми з ним в один час закінчили один і той же університет, а наші факультети були в одному червоному корпусі.
За 6 років навчання ми з Євгеном цілком могли зустрічатися в стінах рідної Альма-матер.
джерело http://www.slovech.co
Проте життя кожного з нас склалося діаметрально протилежно – крайні три роки я знаходилась на фронті в добровольчому підрозділі, як і тисячі таких самих молодих людей як я.
Поки Євген спокійно навчався, будував плани на майбутнє та все ж таки вибудував їх розпочавши кар’єру народного обранця.
Молодого Євгена всі 6 років війни якось не дуже турбувало питання захисту Батьківщини від російського ворога.
Проте сьогодні Євгена хвилює питання захисту російської мови! 🙂
І людина безстрашно дозволяє собі відкривати рот на людей, які захищають Україну.
Для мене це питання не конкретно двох дівчат «націоналістичних поглядів» – для мене це питання коли на 6 рік війни всіляки «пісюни» собі думають, що вони можуть «гавкати» у бік людей, які пішли на фронт, захищають свою країну та відстояли свої права на те, щоб не слухати ту чи іншу музику/фільм в гром.транспорті.
Чи це той випадок з яким звертаються з заявою до ГУ НПУ? Не думаю.
Чи Євген у нас раптом став борцем за справедливість?
Не думаю. Бо щось Євгена не було чутно жодного разу коли за українську мову калічили та вбивали.
Про історію з собакою – взагалі окрема тема.
Слуга Народу, яким чином до вас в партію пройшли такі люди?
По квоті?
Моральним дегенератам вхід був по пільгам?
Можливо, Євген, ви ще занадто юний, щоб знати про те, що дуже швидко таких «звьоздних» як ви приземляють. Чарівним «пєндюлєм» 🙂
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.