Ми цінуємо правду
– Може, ти ще трішечки в мене побудеш? – жалібно спитала Олена. – Ще тільки восьма година вечора. Твоя ж дружина нічого не запідозрить, вона мені довіряє, хоч і дарма, …
– У вас міцна родина, і ми навіть дружимо з твоїм неіснуючим Сашком, якого я вигадав. Read More
– Шановні гості, а чи не час господарям відпочити? – обурено сказала Лана, наче чайник, що скипів. – А що таке? – щиро здивувалася Зоя Аркадіївна, свекруха, не вловивши ноток …
– Що трапилося? – Запитав чоловік. – Трапилося! Те, що ваша матуся три місяці нас за недолугих тримала! Квартиранти у неї, гроші у Наташі – а вона тут, як королева! Сьогодні – переїзд. Збирай її. І свої речі також Read More
– Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки той ще на ринок не заїхав. – Добре, Марусю, все …
Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки той ще на ринок не заїхав. – Добре, Марусю, все куплю як скажеш, – погодився Петро. До свят вони готувалися ретельно, бо до них в гості мали прийти майбутні свати. Радість у них велика, дочка Єва нарешті собі нареченого знайшла. З Юрієм дочка давно їх познайомила, а от з його батьками варто вже було зустрітися, бо справа рухалася до весілля, треба було обговорити всі деталі Read More
– Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам …
Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам стільки капусти? Ту, що ми в минулому році посадили, ледве з’їли, – бурчав Микола. Бабуся Ганна дивилася на них і не могла зрозуміти, чому вони на дрібницях сперечаються, зітхала і час від часу пригадувала: – А от твій дід був інакший. Міг тиждень мовчати, як образиться. А потім візьме – і зробить мені табуретку нову. Без слів. А я знала: це «вибач» Read More
– Тітко Марусю, візьміть хоч трошки, – дівчина простягала баночку згущеного молока, загорнуту в серветку. – Ми привезли з міста, хочемо вас пригостити, тримайте. – Та ні, дитино, ти ж …
Тітко Марусю, візьміть хоч трошки, – дівчина простягла баночку згущеного молока, загорнуту в серветку. – Ми привезли з міста, хочемо вас пригостити, тримайте. – Та ні, дитино, ти ж сама з дитиною, нащо мені? Ми якось тут справимось. Але спасибі, ой спасибі, що навідалась. Хоч хтось, окрім пса, заглядає. Наталя усміхнулась і махнула рукою. – Та що я? Я по-сусідськи. І не думала вона тоді, що через стільки років та фраза обернеться несподівано Read More
– Може, ти ще трішечки в мене побудеш? – жалібно спитала Олена. – Ще тільки восьма година вечора. Твоя ж дружина нічого не запідозрить, вона мені довіряє, хоч і дарма, …
У вас міцна родина, і ми навіть дружимо з твоїм неіснуючим Сашком, якого я вигадав Read More
— Ей, Ковальова, правда, що твоя мама вчора нашу роздягальню мила? — голосно запитав Кирило Бронський, спершись на парту й спеціально дочекавшись, коли в класі стане тихо. Соня завмерла, не …
— Таксі не рахується. Я маю на увазі нормальну машину. Хоча б середнього класу Read More
– Не розумію, – Ігор помітно нервував, – з якого дива ти зібралася оформляти квартиру тільки на себе? – А на кого ще? – здивувалася Кіра. – На мене. Чи …
Те, що в Ігоря дві дочки від першого шлюбу, Кіру не бентежило. Вона теж виховувала сина одна. Жили вони з сином у маленькій однокімнатній квартирі, яку вона придбала після розлучення з першим чоловіком Read More
Макар ріс без мами. Скільки себе пам’ятав, вони жили з татом удвох. Іноді приїжджала бабуся, батькова мама. Вона натягнуто посміхалася Макару, дарувала йому ті самі шоколадки, лаяла тата: – Говорила …
У сьомому класі Макар облазив усю квартиру у пошуках фото, речей мами. Нічого. На рідкісних фотографіях, переважно з садка, він був один. Знайшов кілька не дуже якісних знімків із батьком. Read More
— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Ліда йшла повз її будинок. — А я пліток не …
— Дякую вам… — шепотіла Настя. — Я й не вірила, що так буває… Ви так добре поставилися до мене… — Буває, дівчинко. Коли не злобою живеш, а серцем… Та й онук це мій, або онука, як же я осторонь залишуся… У листі все розповіли Олексію. Він дякував матері й підтримував Настю, запевняв, що все буде добре. Read More