Інше
Інше

– Так, люба, вимітайся з нашої квартири, поки я тобі волосся не повидирала. Вставай, і на вихід! Геть! Щоб більше я тебе тут не бачила! Віталік мені самій потрібний, зрозуміло?

- by Avtor+

– Привіт, Віталіку! Ти про що? Як я тебе повинна виручити? Гроші потрібні, чи що? – Ні, не гроші. А допомога. Потрібно, щоб ти зіграла мою дружину. Але не колишню, …

Поділись з друзями...
– Так, люба, вимітайся з нашої квартири, поки я тобі волосся не повидирала. Вставай, і на вихід! Геть! Щоб більше я тебе тут не бачила! Віталік мені самій потрібний, зрозуміло? Read More
Інше

Баби Ніни не стало. Майже пів року її будинок пустував. І от в село приїхала племінниця покійної – Валя. Саме їй старенька заповіла хату. – Проходь, хазяйко! – відкрив їй двері в будинок сусід Микола. То був високий чоловік років сорока. – Яка ж я хазяйка? – зітхнула Валя. – Я всього лише спадкоємиця… Жінка пройшлася по будинку, оцінюючи поглядом все навколо. – Скільки мені за хату просити? – запитала вона сусіда. – Навіть не знаю… – Це як подивитися, – сказав той. – Якщо будинок хороший, то й ціна інша. А зараз… – Микола похитав головою. – Треба ремонт хоч невеличкий. – Так, правильно кажете, – кивнула Валя. І тут Микола запропонував несподіване

- by Avtor+

Баба Ніна йшла, тихо згасаючи… Її сусідки, пенсіонерки з села, нарікали: – Рано йде Ніна… Усього сімдесят років. Дуже мало ще… Баба Ніна останні роки жила тихо, вся в домашніх …

Поділись з друзями...
Баби Ніни не стало. Майже пів року її будинок пустував. І от в село приїхала племінниця покійної – Валя. Саме їй старенька заповіла хату. – Проходь, хазяйко! – відкрив їй двері в будинок сусід Микола. То був високий чоловік років сорока. – Яка ж я хазяйка? – зітхнула Валя. – Я всього лише спадкоємиця… Жінка пройшлася по будинку, оцінюючи поглядом все навколо. – Скільки мені за хату просити? – запитала вона сусіда. – Навіть не знаю… – Це як подивитися, – сказав той. – Якщо будинок хороший, то й ціна інша. А зараз… – Микола похитав головою. – Треба ремонт хоч невеличкий. – Так, правильно кажете, – кивнула Валя. І тут Микола запропонував несподіване Read More
Інше

До Лесі з Григорієм в село приїхали в гості родичі. – Вам картопля на осінь потрібна? – одразу запитав рідню Григорій. – Не відмовимося! – хором сказали ті. – Он там, задня смуга на городі ваша, – раптом сказав чоловік. – Копайте, садіть і все інше! Даємо вам землю! Картоплю на посадку я теж дам. – Ага… – здивовано повідкривали роти родичі. Це було несподівано, бо раніше їм просто всі продукти давали з собою. – Гаразд, обідати пора, – сказав Григорій. – Леся суп зварила, картопельки посмажила… – Щось ви цього разу не дуже нас приймаєте, – загомоніли родичі. – Так нічого й не буде! – раптом заявив Григорій. Всі оторопіли

- by Avtor+

Олександра Іванівна та Григорій Маркович усе своє життя прожили у селі. Сільське життя непросте, але все вирішується, коли ти молодий і сповнений сил. Виростили дітей, двох синів та дочку. Обидва …

Поділись з друзями...
До Лесі з Григорієм в село приїхали в гості родичі. – Вам картопля на осінь потрібна? – одразу запитав рідню Григорій. – Не відмовимося! – хором сказали ті. – Он там, задня смуга на городі ваша, – раптом сказав чоловік. – Копайте, садіть і все інше! Даємо вам землю! Картоплю на посадку я теж дам. – Ага… – здивовано повідкривали роти родичі. Це було несподівано, бо раніше їм просто всі продукти давали з собою. – Гаразд, обідати пора, – сказав Григорій. – Леся суп зварила, картопельки посмажила… – Щось ви цього разу не дуже нас приймаєте, – загомоніли родичі. – Так нічого й не буде! – раптом заявив Григорій. Всі оторопіли Read More
Інше

— Кажи, що сталося. Негайно кажи!  — Ксюш, ти тільки, будь ласка, не засмучуйся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла. Усередині в Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала! — Наголо? – одразу запитала Ксюша.  — Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатичненько

- by Avtor+

— Ти що наробила? – верещала свекруха. – У мене через три дні ювілей, як я в такому вигляді перед гостями покажуся? Андрію! Андрію, негайно йди сюди! Дивись, що зробила …

Поділись з друзями...
— Кажи, що сталося. Негайно кажи!  — Ксюш, ти тільки, будь ласка, не засмучуйся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла. Усередині в Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала! — Наголо? – одразу запитала Ксюша.  — Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатичненько Read More
Інше

Якось бачу, донька вечерю готує, вони чекали в гості своїх друзів. І яким же було моє здивування, коли мені навіть не запропонували приєднатися до них хоч на трошки. Я б довго не сиділа, бо все розумію, вони молоді, хочуть про своє поговорити, але ж запропонувати можна було. Я сиділа в кімнаті і почула, як зять скаржився своїм друзям на мене, і вони голосно сміялися. А донька за мене не заступилася, а підтримувала свого чоловіка. Мені так прикро стало, що я аж розплакалася. Хіба так можна з рідною матір’ю? Я ж стільки років гарую заради них, все віддаю до останнього євро, а тут один раз не вгодила, і все

- by Avtor+

– Тут не вистачає тисячі євро. Мамо, ми з тобою не про таку суму домовлялися, – картає мене донька. Я і справді обіцяла, що дам їй 10 тисяч євро, як …

Поділись з друзями...
Якось бачу, донька вечерю готує, вони чекали в гості своїх друзів. І яким же було моє здивування, коли мені навіть не запропонували приєднатися до них хоч на трошки. Я б довго не сиділа, бо все розумію, вони молоді, хочуть про своє поговорити, але ж запропонувати можна було. Я сиділа в кімнаті і почула, як зять скаржився своїм друзям на мене, і вони голосно сміялися. А донька за мене не заступилася, а підтримувала свого чоловіка. Мені так прикро стало, що я аж розплакалася. Хіба так можна з рідною матір’ю? Я ж стільки років гарую заради них, все віддаю до останнього євро, а тут один раз не вгодила, і все Read More
Інше

Тетяна готувала вечерю, коли на кухню влетів її чоловік. – Як це розуміти?! – вигукнув Денис, розмахуючи, якимись паперами перед обличчям дружини. – Ти про що? – здивувалася Таня. – Я шукав свій паспорт, і випадково натрапив на ось це! – чоловік поклав папери на стіл. – Як тобі вдалося провернути таке?! – Що провернути? Я тебе не розумію, коханий, – щиро дивувалася Таня. – Не розумієш? Та ти сама подивися на це, – чоловік схопив зі столу папери, і передав їх дружині. Таня взяла їх, переглянула і ахнула від побаченого

- by Avtor+

– Таня, невже ти вибачила Дениса?! Після такої зради?! – запитала здивовано Ірина, зустрівши подругу на ринку. – З чого ти взяла? – здивувалася Тетяна. – Таке не прощають. – …

Поділись з друзями...
Тетяна готувала вечерю, коли на кухню влетів її чоловік. – Як це розуміти?! – вигукнув Денис, розмахуючи, якимись паперами перед обличчям дружини. – Ти про що? – здивувалася Таня. – Я шукав свій паспорт, і випадково натрапив на ось це! – чоловік поклав папери на стіл. – Як тобі вдалося провернути таке?! – Що провернути? Я тебе не розумію, коханий, – щиро дивувалася Таня. – Не розумієш? Та ти сама подивися на це, – чоловік схопив зі столу папери, і передав їх дружині. Таня взяла їх, переглянула і ахнула від побаченого Read More
Інше

Алла поїхала у відрядження. Там вона випадково потрапила у лікарню і зустріла свого давнього друга Юрка. Він працював лікарем. Вони поговорили, попили каву, Юрко подарував їй букет квітів, приніс яблук. – Якщо хочеш, ти вже можеш їхати додому, – сказав він. – Видужаєш вдома. – А ти хочеш, щоб я поїхала? – запитала Алла. – Ні, але ти одружена, – сказав Юрко. – Тоді я поїду, – сказала Алла. Чоловіка про свій приїзд вона не попередила. Жінка зайшла в квартиру і раптом побачила на вішалці чуже жіноче пальто. – Де мій герой?! – почувся з кімнати жіночий голосок. – Любий, твоя киця чекає на тебе! Алла аж оторопіла від несподіванки.

- by Avtor+

Скільки Алла пам’ятала себе, вони завжди жили вдвох з мамою. Мама її, звісно, ​​любила. Але їй потрібно було заробляти гроші, і Алла часто залишалася вдома сама. Мама працювала в магазині, …

Поділись з друзями...
Алла поїхала у відрядження. Там вона випадково потрапила у лікарню і зустріла свого давнього друга Юрка. Він працював лікарем. Вони поговорили, попили каву, Юрко подарував їй букет квітів, приніс яблук. – Якщо хочеш, ти вже можеш їхати додому, – сказав він. – Видужаєш вдома. – А ти хочеш, щоб я поїхала? – запитала Алла. – Ні, але ти одружена, – сказав Юрко. – Тоді я поїду, – сказала Алла. Чоловіка про свій приїзд вона не попередила. Жінка зайшла в квартиру і раптом побачила на вішалці чуже жіноче пальто. – Де мій герой?! – почувся з кімнати жіночий голосок. – Любий, твоя киця чекає на тебе! Алла аж оторопіла від несподіванки. Read More
Інше

Іван з Катериною повечеряли, і вже збиралися лягати спати. Раптом у двері подзвонили. – Кого це принесло так пізно? – сказав Іван, подивившись на дружину. – Не знаю, – відповіла Катя. – Я нікого не чекаю! – Зараз дізнаємося, – відповів чоловік і вийшов в коридор. Іван відкрив двері і побачив на порозі молодого хлопця, років двадцяти. – Вам кого? – поцікавився Іван. – Я шукаю свого брата, Івана Євгеновича, – повідомив хлопець. – В сенсі брата? Немає у мене ніяких братів? – Іван здивовано дивився на несподіваного гостя, не розуміючи, що відбувається

- by Avtor+

– Бондаренко Іван Євгенович? – Так, це я, – квапливо відповів Іван, думаючи, що знову дзвонять, щоб запропонувати чергову нісенітницю. Розвелося ж всяких телефонних пройдисвітів, що відволікають від справ. – …

Поділись з друзями...
Іван з Катериною повечеряли, і вже збиралися лягати спати. Раптом у двері подзвонили. – Кого це принесло так пізно? – сказав Іван, подивившись на дружину. – Не знаю, – відповіла Катя. – Я нікого не чекаю! – Зараз дізнаємося, – відповів чоловік і вийшов в коридор. Іван відкрив двері і побачив на порозі молодого хлопця, років двадцяти. – Вам кого? – поцікавився Іван. – Я шукаю свого брата, Івана Євгеновича, – повідомив хлопець. – В сенсі брата? Немає у мене ніяких братів? – Іван здивовано дивився на несподіваного гостя, не розуміючи, що відбувається Read More
Інше

Михайла не стало наприкінці літа. Та так несподівано, що його дружина Віка не встигла нічого зробити, швидка, яка прибула теж. Причину так до кінця і не зрозуміли. Була людина, і немає її… Провести Мишка в останню путь прийшло стільки людей, що Віка аж дивувалася. Тут був майже весь колектив з його роботи, всі сусіди з їхнього будинку, його друзі. Усі щиро, зі сльозами на очах, говорили про те, якою він був прекрасною людиною. Добрим, чуйним, вміючим вислухати, підтримати, дати слушну пораду, пожартувати. І тут Віка аж здивувалася від почутого.

- by Avtor+

– Галя, привіт, – почувся у слухавці сумний голос подруги. – Уявляєш, знову мене мій довів. Наварив картоплі в мундирах, нарізав оселедець шматками, покрив зверху цибулею, та ще й розливного …

Поділись з друзями...
Михайла не стало наприкінці літа. Та так несподівано, що його дружина Віка не встигла нічого зробити, швидка, яка прибула теж. Причину так до кінця і не зрозуміли. Була людина, і немає її… Провести Мишка в останню путь прийшло стільки людей, що Віка аж дивувалася. Тут був майже весь колектив з його роботи, всі сусіди з їхнього будинку, його друзі. Усі щиро, зі сльозами на очах, говорили про те, якою він був прекрасною людиною. Добрим, чуйним, вміючим вислухати, підтримати, дати слушну пораду, пожартувати. І тут Віка аж здивувалася від почутого. Read More
Інше

Марія Іванівна зі своєю невісткою Ганною, з самого ранку крутилися на кухні. Вони понаготовували різних страв, накрили стіл. А як же ж?! Сьогодні у Марії Іванівни був день народження. Після обіду почали сходитися гості, вітали іменинницю, дарували подарунки. Коли всі сіли за стіл, пішли тости, розмови, веселощі. – Попрошу хвилинку уваги! – несподівано слово взяла Ганна. – Марія Іванівно, ви звичайно вибачте, але я повинна вам дещо сказати! Гості затихли і перевели свою увагу на Ганну. Але ніхто з присутніх, навіть уявити не міг, що зібралася сказати невістка.

- by Avtor+

Марія Іванівна завжди вважала, що у її будинку все має бути за її правилами. Вона любила збирати сім’ю за великим столом, особливо у свій День народження. Щороку збиралися син Павло …

Поділись з друзями...
Марія Іванівна зі своєю невісткою Ганною, з самого ранку крутилися на кухні. Вони понаготовували різних страв, накрили стіл. А як же ж?! Сьогодні у Марії Іванівни був день народження. Після обіду почали сходитися гості, вітали іменинницю, дарували подарунки. Коли всі сіли за стіл, пішли тости, розмови, веселощі. – Попрошу хвилинку уваги! – несподівано слово взяла Ганна. – Марія Іванівно, ви звичайно вибачте, але я повинна вам дещо сказати! Гості затихли і перевели свою увагу на Ганну. Але ніхто з присутніх, навіть уявити не міг, що зібралася сказати невістка. Read More