До свого 20-річчя Сергій Самодуров з позивним «Метр», який воював у складі прикордонних військ, не дожив всього три тижні. Життя військового медика обірвалось поблизу Кліщіївки Донецької області, де й зараз точаться найзапекліші бої. Молодший сержант загинув як герой, рятуючи поранених на полі бою.
— Брат народився у селі Лук’янці Харківської області, — розповідає «ФАКТАМ» сестра воїна Вікторія. — Невдовзі рідні перебрались в сусідню громаду. Сергій закінчив там ліцей, після чого вступив у Вовчанський медичний фаховий коледж. Він марив медициною, хотів рятувати людські життя. Відповідальний та життєрадісний — це все про мого Сергія. Русявий красень, розумний не за своїм віком, брат завжди любив всіх своїх рідних, цінував їх і міг знайти вихід для кожного з нас з будь-якої ситуації.
Зріст у Сергія 190 сантиметрів, але я все одно лагідно називала його «мій малий брат». Частенько траплялися смішні моменти, коли він, забувши, що високий, постійно бився лобом об двері, які були для нього замалими. У вільний час Сергій займався волейболом та отримував грамоти та медалі за свої вміння та старання.
— Де застало вашу родину повномасштабне вторгнення?
— Сергій саме закінчував навчання. Якимось чином він вмовив маму виїхати за кордон, адже переживав за 15-річну молодшу сестру та 5-річного брата, в якого інвалідність. А восени 2022 року брат отримав диплом із відзнакою. Він міг спокійно йти працювати фельдшером «швидкої», але добровільно обрав військову службу.
— Як на це відреагувала родина?
— Ми були шоковані. Сергій нас поставив перед фактом. З його впертим характером було важко справитися, в цьому рішенні також. Ми дізналися про все, вже коли він пройшов ВЛК в Києві.
У березні 2023 року він став санітарним інструктором групи інспекторів прикордонного загону ДПСУ в/ч 9951. Протягом всієї служби врятував багато побратимів та наших захисниць, досконало знав свою справу, в якій йому не будо рівних. Все робив швидко та добросовісно, за що неодноразово отримував подяки. Одна з останніх нагород — грамота «За вагомий особистий внесок у забезпечення недоторканності України, сумлінне виконання службових обов’язків, високе почуття патріотизму, старанність і високий професіоналізм під час виконання завдань».
Щодо військових історій, то найважче брату було згадувати про «двохсотих», тут його голос стихав і з’являлась пустота та жах в очах… Але водночас він розповідав багато і смішних моментів про побратимів.
У свої 19 він зустрів кохання, дівчину, яку любив понад усе… Навесні 2024 року хотів зробити пропозицію. Була вже обрана дата, все продумано до дрібниць. На жаль, все це залишилось лише у планах.
— Як обірвалось життя Сергія?
— Загинув він з 10 на 11 листопада 2023 року о 4 ранку. Брат вирушив на позицію в Кліщіївці на Бахмутському напрямку в евакуаційній групі, надав допомогу пораненому. Потім з іншими бійцями Сергій намагався донести іншого «трьохсотого», щоб евакуювати його. І в цей час запустили протитанкову керовану ракету, чітко розуміючи, що стріляють по військовим медикам. Бо для них нема нічого святого! Від вибухової травми Сергій загинув на місці…
— До 20-річчя Сергій не дожив менш як місяць: 3 грудня мав святкувати день народження, — розповідає сестра військового медика Вікторія.- Дізналися ми трагічну новину від побратима брата, але до останнього не хотіли вірити. Героя поховали на Алеї Слави у Харкові. Щоб увіковічити його подвиг, я зареєструвала петицію, щоб посмертно брат отримав звання Герой України. Він заслужив на це, бо віддав війні свою юність, не встигнувши пожити, любити, творити та не залишивши після себе продовження роду. Пішов в саме пекло рятувати інших. Хіба це не жертовність? Нам важко без Сергія, болить аж до неба, це не життя, а існування.