У свідомості людей, яких у часи сьогодення ми звикли вважати забобонними як язичників, так і християн, воду завжди наділяли яимись магічними властивостями і використовували в практично майже в усіх обрядових діях.
Про це пише Файний світ за матеріалами досліджень фолькльористів.
Але із незапам’ятних часів у традиційній культурі особливу цінність представляла так звана «непочата вода», яка набирається в певний час і у строго встановленому порядку. Саме така вода мала найпотужнішу цілющу дію і володіла сакральною силою, оскільки наповнювати нею глек чи іншу посудину необхідно було до появи перших сонячних променів, коли ще жоден смертний НЕ черпав води із цього джерела.
«Непочату воду» ще називали незайманою або непитою водою, в якій за ніч акумулювалися і примножувались чудодійні чари.
Час водозбору
Фольклорист Людмила Виноградова в одній зі своїх робіт також підтверджувала, що в народному світогляді, найбільшу цінність представляла «непочата вода» набрана рано вранці, яка в переддень Різдва, Нового року, Стрітення, Великого Четверга, Великої П’ятниці і дня Івана Купала.
В залежності від того у яку дату набиралася вода, вона нарікалася Різдвяною, або Новорічною, Стрітенською або Купальською, Четверговою чи П’ятничною.
У разі крайньої необхідності, ходити за магічною водою можна було у будь-який день календаря, хоча вважалося, що найсильнішими властивостями вона заряджала в ніч з середи на четвер.
Місце водозбору
Набирати «непочату воду» можна було з джерел, струмків, колодязів, річок. Для посилення магічного ефекту люди, в міру можливостей, приносили і змішували незайману воду з трьох, семи, а ще краще з дев’яти різних джерел.
Зачерпнувши вологу, люди в дарунок водоймі прив’язували на гілки прибережних дерев і кущів відрізи полотна, невеликі предмети одягу або нитки.
Метод водозбору
Щоб «непочата вода» не втратила своєї чудодійної сили, той, хто вирушав за нею до світанку, повинен був дотримати кілька незаперечних правил.
Вирушати в дорогу необхідно було натщесерце і, головним чином, мовчки: людині заборонено було вітатися з ким-небудь і відгукуватися на чийсь голос.
За даними Л. Виноградової зачерпувати «непиту» воду можна було тільки новою посудиною, будь то глечик або відро, яке не повинно бути виготовлене із чавуну. Наповнювати ємність належало тільки з першого разу, ні в якому разі не доливаючи повторно і не переливаючи з нього воду. Якщо цілюща проточна вода бралася з колодязя, то черпати потрібно було проти руху сонця, тобто із заходу на схід, а якщо з річки – то проти течії.
Повертатися додому також належало в мовчанні, при цьому строго-настрого заборонялося озиратися назад. У світлиці ніхто з домочадців не мав права доторкатися до принесеної води або пити її без потреби.
Лікування
За переказами, однією з областей застосування «непочатої води» була профілактика і лікування дитячих хвороб. Прихворілого малюка поїли цією цілющо вологою, потім змочували нею його обличчя, ручки і ніжки, а воду, що залишилася зливали під будь-яке дерево. За забобонним звичаєм, вважалося, для повного одужання дитини, дорослий повинен був протягом 40 днів повторювати цю церемонію, іноді кидаючи в принесену воду вугілля з печі, зерна або срібні монети, що додавали їй додаткову силу.
За старих часів вважали, що «непочату воду» для купання малюків можна було приносити в чорній ємності, її дозволялося змішувати з освяченою водохресною водою і підігрівати: для дівчаток в глечику, щоб була стрункою панянкою, а для хлопчиків в горщику, щоб став сильним хлопцем.
Цілющі властивості «непочатої води» поширювалися і на лікування дорослих, яких вмивали і поїли нею.
Підходила вона і для породіль, які випивши водиці і скупавшись у ній, зберігали здатність тривалий час годувати малюка грудним молоком, кількість якого не зменшувалася.
Але перш ніж використовувати «непочату воду» для зцілення її після занесення в будинок заговорювали. Для цього застосовувалися такі слова-шепотіння, як: «Велика Прамати вода. Омий тіло моє, душу мою, змий з мене тугу-печаль, біль і хвороби, думи мої тяжкі. Розчини, Велика Прамати, біди мої і сотвори мене заново… » або «Перший день понеділок, другий день вівторок, третій середа, тобі на допомогу вода. Ти, земля Тетяно, і ти, вода Уляно, очищала коріння і кремінь, очищуй його серце і від крові, від кісток, від нутра – живота».
Обрядова випічка
Іноді на «непочату воду» використовували для замісу обрядової випічки. Можливо, ця традиція була перейнята у болгар, які в Юріїв день обов’язково заготовляли хлібну закваску на «цветната вода» – воді, яку приносили на світанку з трьох різних джерел в посудині з рослинними візерунками. Про це народному звичаї писав відомий болгарський етнограф Димитр Маринов, який додає, що за магічною вдою для обрядової випічки мали право вирушати тільки дівчата і хлопці, чиї батько й мати були живі і перебували в доброму здоров’ї. Спечений на «цветната вода» хліб дарувався рідним і близьким для благополуччя і міцного здоров’я.
Захисні функції
Слов’янознавець Вероніка Усачова відзначала, що наші пращури вірили в те, що «непочата вода» часто використовувалася для окроплення вуликів і домашньої худоби, господарських будівель і городу.
Для захисту будинку від поганих сил при будівництві хат закладали в кут фундаменту, який був найближчим до сходу сонця посудину з «непочатою водою», а, щоб забезпечити собі матеріальне благополуччя, в основі якого лежав хороший урожай, закопували ємність з цілющою вологою на полі або в саду.
Ця ж вода допомагала зняти порчу та вроки, для чого проводився спеціальний ритуал. У принесену до сходу сонця воду поміщали вуглинки, які залишилися після спалювання колючих рослин – шипшини, кропиви, глоду.
Цей розчин перекидали на дно встановленого в дверному отворі перевернутого відра, і запрошували гіпотетичну жертву пристріту вдивитися в воду, щоб побачити причину ворожби і людини що наслала її.
Після закінчення захисної церемонії воду зливали в миску, а потім наливали її за пазуху людини, над якою проводилися ритуальні дії, попередньо давши зробити ковток магічної рідини.