Ми цінуємо правду
Мене звати Галина, і за 58 років побачила чимало. Моє життя завжди було важким. Заміж вийшла рано, але щастя у шлюбі не знайшла. Грошей катастрофічно не вистачало, а коли чоловік …
“Мамо, ти егоїстка!” – кричала донька, коли дізналася, що я будую дім. Хоча хотіла нарешті мати дах над головою та повернутися з заробітків Read More
Все життя я страждала від комплексів. А все через лікарську помилку. Коли мама народжувала, їй не зробили вчасно кесарів розтин. Я йшла ніжками вперед, мене перевертали та випадково вивернули ногу. …
– От я вірно все зробив! Взяв крuвеньку, а її батьки і квартиру, і машину нам дали! Усі на руках мене носять! А коханок ніхто не відміняв Read More
– Стефко, та ти в селі живеш! В тебе тих курей – не злічити, і яєць має бути багато. Це ж логічно, хіба ні? Невже тобі рідній сестрі шкода дати …
– Стефко, та ти в селі живеш! В тебе тих курей – не злічити, і яєць має бути багато. Це ж логічно, хіба ні? Невже тобі рідній сестрі шкода дати три десятка на Великдень? Я ж планувала в кошичок своє, домашнє яйце покласти, а не куплене, де жовток аж синій. Я ж не прошу тебе полядвиці кусок мені дати, а звичайнісіньке яйце, – наголосила я сестрі. Read More
– Юлю, до нас мама збирається у гості. – Вадим акуратно зайшов на кухню.Мало того, що Юля була зла, ще й він з такими новинами. – Ага! – здуваючи з …
– Ти де таке золото знайшла? – тихенько спитала у сестри тітка Люда. – Моя ж ні риба ні м’ясо. Вічно мовчить і оченятами блискає, аж бісить Read More
Коли син привів Надю – я так здивувалась. Зовсім проста дівчина, така скромна в дешевому старому одязі, наче з секонд-хенду. А ми все ж міські люди, не багатії, та й …
– Синку, ну Надя надто проста для тебе! Подивись, її мама в хустці прийшла! – Я вмовляла сина передумати, та він вчинив на власний розсуд Read More
На лавці біля крамниці я гортала телефон, у метушні буденного вечора нікого не виділяючи з натовпу. Хтось поспішав, хтось розмовляв телефоном, хтось просто проходив повз. Я б не звернула уваги, …
Перше «мамо» пролунало за макаронами та сиром. Вона сказала його випадково: – Мамо, передай кетчуп … Потім почервоніла: – Пробач… Я знаю, ти не справжня… Read More
– Я ніколи не хотів їх усіх! – Андрій жбурнув теку з документами на стіл. – Семеро! Ти розумієш, що це ненормально в наші дні? Я стояла в центрі вітальні, …
Ми стояли під під’їздом будинку, де прожили тринадцять років. Сусіди проходили повз, відводячи очі. Хтось прискорював крок, наче ми були заразними. Лише баба Ніна з п’ятого поверху винесла пакет із домашнім печивом для дітей. Вдалині з’явився старий жовтий мікроавтобус. Гучний, з облізлою фарбою, але для нас він був прекрасніший за будь-який лімузин. Read More
– Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча б триста щоб стіл накрити, – моя дочка без зайвої скромності рахувала, скільки грошей я маю …
Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча б триста щоб стіл накрити, – моя дочка без зайвої скромності рахувала, скільки грошей я маю їй передати на свята. – То це виходить 500? – перепитала я. – Мамо, ну що ти так впритик рахуєш, як колись в себе в магазині, – обурюється дочка. – А я? Мені теж на Великдень треба щось прикупити. – То скільки загалом тобі треба? – питаю. – Тисячу давай, якраз на все вистачить, а якщо залишиться, то я відкладу, – пообіцяла Людмила. – Тільки пошвидше передай через водіїв, а то свята на носі, – каже. – А навіщо ж передавати? Я сама приїду, – кажу Read More
– Скільки ти з собою грошей привезла, Марино? – питає мене чоловік. – Петре, я ще сумки розкласти не встигла, а ти вже про гроші. Краще б ти мене спитав, …
Скільки ти з собою грошей привезла, Марино? – питає мене чоловік. – Петре, я ще сумки розкласти не встигла, а ти вже про гроші. Краще б ти мене спитав, як я з дороги, чи не втомилася, – кажу. – І нащо тобі гроші? – Мирон гарну машину пригнав, треба брати, – спокійно каже мені мій Петро. Щойно я приїхала додому, як чоловік мій мені заявив, що я маю йому машину купити. Ціна питання – якраз 12 тисяч, це сума, яку я зазвичай привожу з собою додому Read More
— Це ж наша дитина, як ти можеш таке казати? — Ганна здригнулася, не вірячи власним вухам. — Подивися на нього! Ти взагалі бачиш, що з ним? — Бачу, — …
— Ми повинні здати його в дитбудинок, він нам не потрібен! — заявив мені чоловік після пологів Read More