Мене покинула рідна мати біля дверей чужої квартири. Через 25 років вона найнялася до мене прибиральницею по господарству, не знаючи, що я та дочка.

— Хто така дитина без коріння? Ніхто. Примара, яка випадково знайшла тілесну оболонку.— Отже, ти завжди відчувала себе примарою? — спитав Михайло, помішуючи каву у моїй стильній кухні. Я глянула …

Поділись з друзями...
Мене покинула рідна мати біля дверей чужої квартири. Через 25 років вона найнялася до мене прибиральницею по господарству, не знаючи, що я та дочка. Read More

Вдова побачила копію померлого чоловіка і знепритомніла. Правда виявилася сильнішою за будь-яку вигадку

Серед ночі телефон різко задзвонив. Ганна здригнулася і, стримуючи тривогу, схопила трубку. — Ганно Сергіївно? – пролунав незнайомий голос. Розум кричав: «Скажи, що помилилися, поклади слухавку і лягай спати». Але …

Поділись з друзями...
Вдова побачила копію померлого чоловіка і знепритомніла. Правда виявилася сильнішою за будь-яку вигадку Read More

— Я їду до моря. Одна.— В сенсі?— Я отримала премію на роботі. І купила путівку.Він витріщився на неї так, ніби вона заговорила незнайомою мовою.— На роботі? Премію? І нічого не сказала?— А треба було?— Ми ж сім’я! — його голос піднявся, але Люда жестом вказала на сплячих у будинку.— Сім’я, — вона кивнула. — І що?Віталик поставив кружку на тумбочку, підійшов ближче.— Покажи путівку.— Ну ти й жаднюга, премію отримала й ані слова! — обурювався чоловік, трясучи папером перед її обличчям.

Вода з крана ледь текла — рудувата, з неприємним запахом. Люда підставила чайник. За вікном швидко темнішало, квітневий вечір лягав на місто раніше звичного. Вона дивилась, як повільно наповнюється чайник, …

Поділись з друзями...
— Я їду до моря. Одна.— В сенсі?— Я отримала премію на роботі. І купила путівку.Він витріщився на неї так, ніби вона заговорила незнайомою мовою.— На роботі? Премію? І нічого не сказала?— А треба було?— Ми ж сім’я! — його голос піднявся, але Люда жестом вказала на сплячих у будинку.— Сім’я, — вона кивнула. — І що?Віталик поставив кружку на тумбочку, підійшов ближче.— Покажи путівку.— Ну ти й жаднюга, премію отримала й ані слова! — обурювався чоловік, трясучи папером перед її обличчям. Read More

— Як ти міг їй так багато надіслати? А як же наша родина?! — почала обурюватися дружина.— Віко, ну взагалі-то, у мами ювілей, і я як син просто зобов’язаний зробити їй гарний подарунок. Оскільки я сам не можу приїхати й щось їй купити, то надіслав гроші.Ти ж знаєш, як живуть вони з батьком. У цьому немає нічого поганого, я ще зароблю, нам на все вистачає, адже в нас же поки що немає дітей. До речі, коли ти нарешті вже про них подумаєш?

— Зайчику, мені треба дещо тобі сказати, — мовив Євген, обіймаючи дружину. — Кажи, любий. У тебе, напевно, для мене сюрприз, — запобігливо відповіла Віка, очікуючи повідомлення про черговий подарунок …

Поділись з друзями...
— Як ти міг їй так багато надіслати? А як же наша родина?! — почала обурюватися дружина.— Віко, ну взагалі-то, у мами ювілей, і я як син просто зобов’язаний зробити їй гарний подарунок. Оскільки я сам не можу приїхати й щось їй купити, то надіслав гроші.Ти ж знаєш, як живуть вони з батьком. У цьому немає нічого поганого, я ще зароблю, нам на все вистачає, адже в нас же поки що немає дітей. До речі, коли ти нарешті вже про них подумаєш? Read More