Ми цінуємо правду
В Італії я вже 20 років гарую, не покладаючи рук. Все заради своїх синів. Мій колишній залишив мене з двома дітьми на руках і пішов до іншої, тож розраховувати я …
– Я повертаюся в Україну! Дістала мене та Італія. – Мамо, ти що? Думаєш тільки про себе. Ти ж усіх нас годуєш! Сама знаєш, зараз робіт нема… Read More
Я вже не молода. Зараз мені 39 років. Та коли почалась війна чоловік наполіг, аби я народила. – Послухай, наші діти вже дорослі. Невже тобі маленького не хочеться? Подумай. І …
Я йшла на кухню і раптом почула розмову чоловіка з кумом. В мене волосся дибки стало від почутого Read More
Після других пологів від чарівної зовнішності дружини не залишилось нічого. Вона поправилась, її волосся не завжди було чистим та вкладеним. Вона носила спортивний одяг, на шкірі розтяжки та поламані нігті. Вже мовчу …
Я ж сам зруйнував сім’ю, залишивши дітей без батька. Мені так соромно! Read More
Чотири роки тому я поїхала до Німеччини на заробітки. Там в мене сестра була, допомогла влаштуватися, місце гарне знайшла. Спочатку я вирушила, аби ремонт вдома зробити. Адже хата в нас …
– Тобі на веранді добре буде, просторо! – Я чотири роки дома не була, а син мене так зустрів, що ворогові не побажаєш Read More
— Хто така дитина без коріння? Ніхто. Примара, яка випадково знайшла тілесну оболонку.— Отже, ти завжди відчувала себе примарою? — спитав Михайло, помішуючи каву у моїй стильній кухні. Я глянула …
Мене покинула рідна мати біля дверей чужої квартири. Через 25 років вона найнялася до мене прибиральницею по господарству, не знаючи, що я та дочка. Read More
Чесно, я не одразу й почула той дзвінок, адже навколо було шумно. Коли я все ж почула то на екрані висвітились вісім пропущених від свекрухи і ще три від Тетяни. …
Від такої кількості пропущених дзвінків аж голова пішла обертом. Особливо вразило те, що дзвонили одночасно і свекруха, і Тетянка. Мені стало не по собі Read More
– Не зрозуміла, доню, ви що, нам з бабусею навіть на Великдень гостинців не передасте? – здивовано питаю я у Тетяни по телефону. – Ну яка ковбаса? Мамо, нам самим …
Не можу нічим допомогти, мамо, самим нічого не вистачає. А ти у Володі попроси, він тобі син, така ж дитина як і я, – каже мені дочка. Прикро було мені це чути, бо у нас з мамою наскільки важка ситуація була, що ми не мали за що кошик на Великдень скласти, а діти не захотіли нам навіть на свята підсобити Read More
Серед ночі телефон різко задзвонив. Ганна здригнулася і, стримуючи тривогу, схопила трубку. — Ганно Сергіївно? – пролунав незнайомий голос. Розум кричав: «Скажи, що помилилися, поклади слухавку і лягай спати». Але …
Вдова побачила копію померлого чоловіка і знепритомніла. Правда виявилася сильнішою за будь-яку вигадку Read More
Вода з крана ледь текла — рудувата, з неприємним запахом. Люда підставила чайник. За вікном швидко темнішало, квітневий вечір лягав на місто раніше звичного. Вона дивилась, як повільно наповнюється чайник, …
— Я їду до моря. Одна.— В сенсі?— Я отримала премію на роботі. І купила путівку.Він витріщився на неї так, ніби вона заговорила незнайомою мовою.— На роботі? Премію? І нічого не сказала?— А треба було?— Ми ж сім’я! — його голос піднявся, але Люда жестом вказала на сплячих у будинку.— Сім’я, — вона кивнула. — І що?Віталик поставив кружку на тумбочку, підійшов ближче.— Покажи путівку.— Ну ти й жаднюга, премію отримала й ані слова! — обурювався чоловік, трясучи папером перед її обличчям. Read More
— Зайчику, мені треба дещо тобі сказати, — мовив Євген, обіймаючи дружину. — Кажи, любий. У тебе, напевно, для мене сюрприз, — запобігливо відповіла Віка, очікуючи повідомлення про черговий подарунок …
— Як ти міг їй так багато надіслати? А як же наша родина?! — почала обурюватися дружина.— Віко, ну взагалі-то, у мами ювілей, і я як син просто зобов’язаний зробити їй гарний подарунок. Оскільки я сам не можу приїхати й щось їй купити, то надіслав гроші.Ти ж знаєш, як живуть вони з батьком. У цьому немає нічого поганого, я ще зароблю, нам на все вистачає, адже в нас же поки що немає дітей. До речі, коли ти нарешті вже про них подумаєш? Read More