Подаємо мовою оригіналу:
Сіла в маршрутку і потрапила в царство стихійної демократії.
Шляхом підняття рук виявилося, що у село під Харковом, куди, власне направлялася маршрутка, їду лише я одна. А маршруток зараз мало, до багатьох сіл їх взагалі нема: люди виходять по трасі і далі добираються різними способами.
У маршрутці відбулося щось на кшталт швидкої Козацької ради. Швидко вияснили, хто куди хоче їхати, проголосували, який маршрут краще обрати. Ми з водієм ошелешено мовчали і, врешті, на все погодилися )
Мене розпитали, чи спочатку мене завезти в моє село, чи пізніше. Я відповіла, що нікуди не спішу, можу поїхати подивитися на їхнє село. Після того самоорганізована спільнота швидко дала завдання водію, як оптимальніше скоригувати маршрут, пообіцявши за все заплатити.
Потім всі стали дзвонити рідним та повідомляти, щоб не зустрічали їх біля траси на велосипедах/мопедах, бо додому їх довезуть. Позаду мене жіночка радісно говорила у трубку: «Я ото в окно рота роззявила, а тут все так гарно вийшло. Сиди з мопедом дома, мене довезуть».
А мені так сподобалося занурення в оцю стихійну народну демократію: із голосуваннями, із врахуванням думки меншості, із самоорганізацією, із коригуванням дій владних органів (водія).
Це ж незнищЕнна риса ментальності! І ніякий «русскій мір» з його ідеєю ієрархічності влади, коли народ по-рабськи має підкорюватися керівним органам, тут не приживеться.
На жаль, внаслідок Голодоморів тут ще живучий постгеноцидний синдром, коли накладається табу на оці ініціативи самоорганізації саме в політичному полі. Тому й маємо такі електоральні результати на теренах Слобідчини… Але все ще попереду!
Коли ми приїхали новим маршрутом у потрібне більшості село, водій попросив усіх швидше виходити.
Йому відповіли: «Зараз все винесемо і вийдемо». Водій з посмішкою сказав: «Ото тільки все виносити не треба. Хай кожен виносить своє») Всі дружно розсміялися, повиходили. А ми з гарним настроєм поїхали у кінцеву точку офіційного маршруту.
UPD: Офіційний маршрут також було виконано. Просто водій відхилявся в бік від траси, щоб довезти людей, а потім повертався на те ж саме місце. Тому інтереси всіх було враховано.