У Харкові обласна комісія МСЕК відмовила бійцю, у якого після поранення втратила свою функціональність нога, у присвоєнні 2-ї групи інвалідності. Боєць переніс 15 операцій, практично не має м’язів на нозі. Проте члени комісії навіть не заглянули до висновків лікарів, які лікували та обстежили військового.
А голова комісії Лариса Буничева взагалі заявила: “У тебе ж нога є, я візуально її бачу, а значить, тільки 3-я група”.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.
З перших годин захищав Харків
Харків’янин Дмитро Олійник до початку повномасштабної війни майже рік займався територіальною обороною у рідному місті. Навчав тактичній медицині, поводженню зі зброєю.
А в перший же день вторгнення, вранці 24 лютого минулого року, разом із побратимами вирушив на північну Салтівку, там на перехресті якраз уже точилися бої з росіянами. З 24 по 27 лютого Дмитро брав участь у боях.
Він згадує, що 27-го стався прорив росіян. Вони навіть тоді ще не знали, що проти них воювала елітна Псковська дивізія і російське ГРУ.
Коли Дмитро з товаришами дізналися, в якому напрямку рухаються окупанти, вони вирушили до них на зустріч, опинилися в школі №134. Там були інші українські військові. Майже з 8 години ранку до вечора йшов бій.
“Коли школа вже горіла, кілька уцілілих псковських десантників вибралися на шкільний дах і почали закидати гранатами. Мене поранило осколками, що розлетілися”, – згадує Дмитро.
Так він опинився у лікарні із серйозним пораненням ноги.
Після семи місяців лікування “списатися” відмовився
Півтора місяці Дмитро лежав, а лікарі щодня вирішували, що робити з його ногою – відрізати чи залишити. Завдяки лікарям з Інституту Шалімова таки ногу вдалося зберегти. Але чекали операції та лікування ще довгих сім місяців.
“По суті, від ноги залишилася така паличка. Кістка є, ахіллове сухожилля є, збереглося приблизно 10% м’язів вище за коліно. Але вони поступово атрофуються. Лікарі кажуть, що вони зменшуватимуться до того місця, куди ще доходить кров. А в мене перекрито одну артерію з трьох та глибока вена. Фактично від стопи до коліна нога не працює та всихає”, – описує ситуацію Дмитро.
Він постійно відчуває сильний біль, лікарі навіть прописали морфін. Але препарат сильно впливає на інші органи, тому від нього довелося відмовитися. Ходити доводиться в основному з милицею, оскільки через відсутність постійної фіксації та амортизації нога підвертається.
Після семи місяців лікування Дмитро отримав направлення на ВЛК. Там фахівці подивилися та запропонували Дмитра “списати”. Але він відмовився, оскільки порадився зі своїм командуванням, там йому запропонували попрацювати із безпілотниками.
Навіть не заглянули до медичних документів
Частину часу Дмитро проводив у штабі, брав участь у кількох виїздах. Але поранення давалося взнаки, настав регрес. Йому довелося знову їхати до Києва до лікарні, де провели ще дві операції. Усього ж Дмитро переніс 15 операційних втручань.
Після бійця знову відправили на ВЛК, і вже там від “списання” відмовлятися він не став. Бо розумів, що треба займатися здоров’ям, щоб зберегти ногу.
Дмитро подав пакет медичних документів із висновками фахівців до Харківської обласної МСЕК №3. Рік тому він уже отримав 3-ю групу інвалідності на один рік. Тепер потрібно було, щоб фахівці комісії уважно переглянули усі довідки та дали 2-у групу.
Але все виявилося не так.
“Я прийшов з надією, що вони підійдуть до питання професійно. Але вони навіть не зазирнули в мої медичні документи, не звернули уваги на висновки медінститутів Києва про втрату функції ноги. Я ношу компресійну панчоху на пораненій нозі, яка допомагає кровообміну. Запитав у них , чи треба її зняти, щоб вони могли оглянути ногу. На що глава МСЕК Лариса Бунічева сказала, що ні, не треба. Вони візуально подивилися, і Бунічева сказала: “У тебе ж є нога, візуально я її бачу, проблем немає. Тому 3-я група”, – каже Олійник.
Члени комісії не звернули увагу на те, що військовий посилався на статтю 7 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”. У ній йдеться про те, що якщо людина отримала поранення під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки та оборони України, що призвело до незворотної втрати (у тому числі й ампутації) верхніх чи нижніх кінцівок, що призвело до інвалідності, то таким людям дається група інвалідності довічно та не вище 1-ї групи.
Ставлення до бійців змінюється?
Про те, що в Україні систему МСЕК потрібно терміново реформувати, йдеться вже давно. Однак, поки зміни в цій сфері відбудуться, такі дії фахівців можуть призвести до незворотних процесів.
Дмитро розповідає, що якось йому довелося їхати в Івано-Франківську область до свого побратима: “Він старший за мене, але через проблеми з цими комісіями він уже готовий був брати гранату і йти себе підривати. Треба було з ним поговорити, щоб він не начудив”.
У той же час інші його побратими, які отримали схожі поранення, в інших областях отримали групи інвалідності, як і належить за законом.
“Я міг пройти МСЕК у Миколаєві чи у Києві. Але я з принципу хотів зробити це у рідному Харкові, який я захищав. Я ніколи не кривлю душею. Й мені здається, що моя ситуація склалася через людей, які сидять у цій комісії. Й через ставлення до військових. У 2022 році ставлення до тих, хто захищав Україну від окупантів, було іншим, люди були вдячні, підтримували. А зараз все змінюється, ситуація як у другій половині АТО”, – з гіркотою каже Дмитро.
А після того як військовий опублікував пост про цю історію у Facebook, відреагували у МОЗ. Там пообіцяли, що з наступного тижня проведуть перевірку Харківської МСЕК. Й наголосили, що кожен, хто намагається принизити Героїв, буде покараний. А кожен військовий, який отримав поранення, має бути впевненим у підтримці держави.
Але саму ситуацію в країні з МСЕК потрібно вирішувати кардинально та швидко. Тому що поранених військових у нас з кожним днем стає дедалі більше. Й їм потрібна реальна допомога, а не ходіння чиновницькими коридорами.