Відкритий лист міністру закордонних справ Німеччини Хайко Маасу:
25 червня Рада Європи відновив право голосу для Росії, припинене після незаконної анексії Криму в 2014 році і подальшого вторгнення в Східну Україну. Ви були категоричним прихильником цього рішення, що з огляду на величезний вплив Німеччини в Європі, практично гарантувало його проходження. Коли рішення було оголошено, Ви сказали: “Це хороша новина для російського громадянського суспільства. Росіяни повинні і на далі мати можливість домагатися справедливості в Європейському суді”.
Я був шокований і не зміг втриматися від нецензурного відповіді Вам в твіттері, виступивши від імені тисяч вигнанців – членів російського громадянського суспільства, які змушені покинути країну під загрозою судового переслідування і насильства, що торкнулася багатьох моїх колег і співвітчизників.
Хоч я і прошу Вас зрозуміти різкість моїх слів, але я не шкодую і не відмовляюся від них. Після двадцяти років все більше і більше жорстокого правління Володимира Путіна російське громадянське суспільство практично перестало існувати. Використовувати його як привід для заспокоєння Путіна – огидно.
27 липня, через місяць після Вашого виступу, мирні російські протести проти недопуску опозиційних кандидатів до майбутніх виборів призвели до найбільшим після розпаду СРСР масових арештів і насильства з боку поліції. Десятки людей були побиті силовиками лише за те, що намагалися пройти повз. Більше тисячі людей були затримані. Заяви путінських чиновників і силовиків показали, що вони не вважають це надмірною реакцією. Мер Москви Сергій Собянін похвалив поліцейських, хоча насильство з їх боку було зафіксовано на відео. Генеральний прокурор Юрій Чайка закликав прокурорів зробити все необхідне для “підтримки громадського порядку”. Глава Слідчого комітету Олександр Бастрикін заявив про порушення кримінальної справи про “масові заворушення”. Обвинуваченим загрожуватиме до 15 років позбавлення волі. Очевидно: щоб виключити навіть натяк на вільні і чесні вибори, будуть зроблені найжорсткіші заходи.
Що ж спонукало Рада Європи підтримати повернення права голосу путінському режиму? Хіба Росія припинила свою агресію в Україні? Повернула їй Крим, як цього вимагає міжнародне співтовариство? Хіба були звільнені 24 українських моряка, яких викрали в міжнародних водах? Або, може бути, в путінській Росії відбулася лібералізація щодо прав людини і демократичних стандартів, як того вимагає Рада?
Ні, ні, ні і ні. Таким чином, реальні мотиви Ради залишаються таємницею, покритою мороком. Можливість деяких росіян домагатися “справедливості” в ЄСПЛ – жорстокий обман. Яка справедливість залишиться у десятків мільйонів російських громадян? Їм нема на що сподіватися поки Росією править Путін. Дії Ради і заяви, подібні Вашим, лише зміцнюють владу Путіна. Що ще гірше, вони відкривають йому зелене світло для подальших зловживань владою, так як він знає, що у нього в союзниках подібні Вам безпринципні угодовці, готові підтримати його в будь-якій ситуації.
За бажанням Путіна брати участь в роботі Ради стоїть прагнення реваншу за програну справу за руйнування авторитету європейських інститутів. Присутність Росії висміює стандарти Ради в області прав людини, чого Путін і домагається. Це виставляє європейських політиків лицемірами, що говорять про справедливість і демократію лише до тих пір, поки не з’явиться новий газопровід.
Путіну потрібно купити лояльність, і він знайшов подібних Вам послужливих партнерів в Німеччині і в інших частинах Європи. Він використовує цей політичний капітал в установах на зразок ПАРЄ так само, як і реальний капітал в проектах на кшталт “Північного потоку-2”, що реалізується разом з Німеччиною. Вашими грошима безпосередньо фінансується путінське поліцейську державу. Політичне та економічне участь, що використовується Вами як привід для укладання вигідних угод з Росією, не модернізує і не лібералізує Росію; потік йде в інший бік. Найбільший експорт Росії – це не газ чи нафту, а корупція.
- Єдиний реальний тиск на Путіна – загроза його влади в Росії. Єдина справжня реформа – відхід Путіна. 25 червня я відповів Вам від імені російського громадянського суспільства у вигнанні. Тепер Вам відповідає громадянське суспільство з самої Росії – з тисяч тюремних камер, побудованих з Вашою допомогою. В одній з них нудиться лідер опозиції Олексій Навальний, страждаючи від раптової “алергії”, що вразила його після арешту.
Жалюгідне лепетання Ради Європи про протести, арешти і виборах – ще більше слів викинутих на вітер після того, як Путіну дали все, що він хотів. Ваша заява від 25 червня продовжилося: “Зараз важливо, щоб ми розробили механізм, що дозволяє накладати санкції на країни відповідно до Статуту, якщо вони порушують свої зобов’язання”.
Путін легко розкусив Ваш блеф, адже він сам постійно використовує блеф як інструмент міжнародної політики. Путін почув хороші новини. Тепер і я хотів би почути їх від Вас.