“Давно не секрет, що улюблена справа Банкової – регулярно вимірювати рейтинги Зеленського та інших вагомих політичних та військових фігур. Адже саме на основі цих цифр вмовляють Володимира Олександровича на другий термін”, – пише у своєму блозі Марина Данилюк-Ярмолаєва, передають Патріоти України.
“Кілька досліджень КМІС наприкінці минулого року показали дуже невтішні цифри для Зеленського. За довірою він тільки третій, попереду Залужний та Буданов — два топові генерали, які відповідають за усе хороше і погане на полі бою.
Додамо безпрецедентні показники довіри до ЗСУ, які стабільно тримаються два роки повномасштабної війни й в рази перевищують рейтинги Офісу президента.
У Володимира Зеленського від старту його карколомної політичної кар’єри було недовірливе ставлення до української армії. Це не його історія, і він надто далекий до емпатії простому трактористу, який став героєм легендарної 93-ї бригади.
Вибори 2019 року пан Зеленський виграв на запереченні війни з Росією. Пропозиції виплатити пенсії мешканцям ОРДЛО, просто перестати стріляти й сісти та дипломатично поговорити з Путіним про кінець війни — зайшли на ура серед простого люду.
Коли уже чинного президента питали про те, нащо нам розведення військ у Золотому, відповідь була: “Я не лох, мені 42”.
Далі була історія з “вагнерівцями”, Ярославом Журавлем, спробою втюхати нам ОРДЛО з допомогою уже покійного “голуба миру” Сивохо…
Зеленський та його оточення із “ларьочників” і серіальних виробників просто не розуміло армію, її потреби й виклики. Врешті — її важливість. Тому було прийнято рішення пропустити повз вуха попередження західних розвідок і займатись дорогами та дитсадками, а не далекобійними ракетами та артилерійськими снарядами.
Лише чудом і за наполяганням наших західних партнерів ми отримали напередодні повномасштабної війни таку конфігурацію Генштабу, в якій були присутні Валерій Залужний, Сергій Шаптала, Сергій Наєв та інші бойові генерали, які були на війні з Росією усі 10 років.
І саме ці військовики власними силами й ресурсами — дуже часто втаємничено від Єрмака та Зеленського почали розгортання бригад і базову підготовку до вторгнення. Уточню — в межах наявних ресурсів, бо ресурси та техніка потребують грошей.
Щойно вдалось відбити ціль росіян номер один — Київ, менеджер Єрмак, який до останнього обіцяв розв’язати питання миру із Дмитром Козаком, поклав око на Залужного.
Мовляв, придивись, надто медійний, харизматичний. В армії поважають, люди люблять. Ось рейтинги прийшли. Це не небезпечно, Вова. Мовляв, Залужний може стати головним конкурентом Зеленського на виборах.
Наш Володимир Олександрович — рейтингозалежний ще з часів роботи генпродюсером на каналі ІНТЕР. І, на жаль, давно покладається не на здоровий глузд, дані розвідок, аргументи західних партнерів, а на страхи “5-6 потужних менеджерів”.
Тому повага українців до Залужного як до професіонала у своїй стихії й людське обличчя армії — хутко обросла міфами та фобіями. Тим паче є добрий приклад Чехії, де люди після погроз Празі від РФ, вирішили обрати нового президента замість проросійського Земана. Генерала НАТО і просто красунчика Петра Павела.
Після цього Зе-влада особливо почала переживати за рейтинги й цькувати генерала. Попри те, що саме хист Залужного допомогли Зеленському отримати свій кредит довіри останні два роки.
Однак нова соціологія за листопад 2023 року не потішила. У розкладах на перший і другий тур Залужний упевнено перемагав Зеленського. Тому із будки випустили депутатку Мар’яну Безуглу, яка почала кампанію з дискредитації Головкома з “кастингом” його наступників.
Щобільше, цей потік бруду триває і нині — після гучного ляпаса суспільства та західних партнерів Зеленському — юродива жінка намагається виставити Головнокомандувача ЗСУ алкоголіком, бабієм і наркоманом.
А тепер поговорімо про те, що сталось 29 січня 2024 року. Залужного і Буданова справді викликали в ОП, де Зеленський озвучив Валерію Федоровичу пропозицію піти з посади Головнокомандувача ЗСУ. Без пояснень і причин.
Ідея була така. Залужний сам пише заяву — і зануляє свій нинішній статус, і довіру мільйонів військових та цивільних. Адже у такому випадку він був би боязким щуром, який втік із поля бою.
З того, що пропонували Залужному — бути послом. Або якимось помічником та радником. Тобто це було приниження. Аб‘юз у чистому вигляді через невпевненість та заздрощі.
Звісно, Залужний від цього відмовився і поїхав у Генштаб.
Далі був тест Офісу для суспільства на готовність до звільнення “залізного генерала”. І в ОП офігіли від народних реакцій. Тому довелось писати хутке спростування.
Однак, чи завершились на цьому спроби Банкової обезголовити армію? Ні.
Володимир Зеленський і його команда розуміють, що ніяких обіцяних кордонів 1991 року не буде.
Бо для того, аби були — треба працювати у зв’язці з Генштабом і армією. Ставити її на перше місце, а не аватари “5-6 потужних менеджерів”. Треба перестати красти, як востаннє, бо це відлякує західні уряди від допомоги. І явно не треба влізти в планування військових операцій під дати, дні народження і хороші новини в ручному телеграмі.
На Зеленського тиснуть терміни, бо легальним президентом він буде лише до 20 травня 2024 року.
Йому треба протягнути до виборів і хоч якось отримати другий термін. Для цього треба хакнути потенційних конкурентів. І продати якусь ідею. Наприклад, паузу у війні. Що ось припинили стріляти — якого миру вам ще не вистачає? А те, що великий шмат Півдня в окупації, Донбас розвалений, Харків щодня обстрілюють — так це військові винуваті. Саме тому про всяк випадок у ДБР є намітки справи про здачу Херсонщини, де немає прізвища Баканова, але є Наєв.
Крім того, політичне керівництво дуже не хоче, аби майбутня остаточна перемога асоціювалась із ЗСУ та бойовими генералами. Адже якщо Залужний буде обличчям тріумфу, то як у фотошопі намалювати борд, де Єрмак і Зеленський потужно в зелених піжамах рятують Україну?
Саме тому Банкова й надалі тягтиме руки до Залужного і Буданова. Їх кусатимуть, їх цькуватимуть, Мар’яна Безугла писатиме лонгріди про їхні надумані пригоди.
Тому, за задумом сценаристів в ОП:
- Залужного треба хакнути й показати, що він нікчемний і смішний. Що там йому пропонували? Посла, радника, помічника якогось “менеджера”?
- Буданова відправити управляти чистою Голгофою у вигляді Генштабу. Де його хутко затюкають за відсутність досвіду управляти машиною в мільйон підопічних.
На електоральному кону має залишитись лише один — Володимир Зеленський. Він має галопом поскакати у світле майбутнє другого терміну, а війна, армія — це такі незручності…
Як цьому запобігти?
У наших руках є голос, і він важливий. Після того, коли Зеленський за власним розсудом приховав попередження від ЦРУ про повномасштабне вторгнення, він втратив моральне право на “я хочу і можу”. Є зізнання президента, де він прямо каже, що не кликав українців копати окопи заздалегідь, бо боявся “паніки” і “падіння економіки”.
Ці одноосібні рішення і приватні страхи вартували нам втрачених територій, розвалених міст і сотень тисяч життів наших людей.
Тому зараз Зеленський змушений дослухатися думки суспільства, яке боїться розвалу держави, нового наступу на Київ і того, що руки “менеджерів” влізуть ще й в структуру ЗСУ.
Володимир Олександрович тривалий час був фартовим. І здобував перемогу над конкурентами легко, як лузав горішки під пиво. Однак надворі уже не 2019 рік і він не тефлоновий.
Кожне його рішення наперекір думці суспільства занулятиме його рейтинги й викликатиме ненависть. Тому вибір за вами, пане Зеленський, якщо хочете увійти в історію, а не вляпатись
“.Джерело: Еспресо.ТV