Інше

– Та не до цього нам зараз, от їй-богу, Галю! Усе одне до одного. Грошей немає. У холодильнику порожньо, пралка он зламалася, фен згорів, за інтернет і кабельне телебачення не заплатили. Свєтка мене пиляє. Сидимо на мілині.– Ой, не можу, захникав. Грошей немає, у холодильнику порожньо. Не впізнаю я тебе, братику. Чи ти це? Усі проблеми можна вирішити. Найголовніше – всі здорові, а решта дурниця.

- by Avtor+

– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі доньки. У садок дитину водити треба, а чистий одяг закінчився, …

Поділись з друзями...
– Та не до цього нам зараз, от їй-богу, Галю! Усе одне до одного. Грошей немає. У холодильнику порожньо, пралка он зламалася, фен згорів, за інтернет і кабельне телебачення не заплатили. Свєтка мене пиляє. Сидимо на мілині.– Ой, не можу, захникав. Грошей немає, у холодильнику порожньо. Не впізнаю я тебе, братику. Чи ти це? Усі проблеми можна вирішити. Найголовніше – всі здорові, а решта дурниця. Read More
Інше

– Свахо, ти цьому дармоїду багато не накладай! Він їсть як не в себе. Ми його як із дитячого будинку забрали, так він тільки й робив, що їв. І не думав, що сестер своїх об’їдає!

- by Avtor+

Тамара терпіти не могла свого зятя.Сільський мужик, який і не чув про гарні манери, працював водієм-експедитором, а вечорами сидів за своїми комп’ютерними іграми. Вона зробила все можливе, щоб уберегти Сашеньку …

Поділись з друзями...
– Свахо, ти цьому дармоїду багато не накладай! Він їсть як не в себе. Ми його як із дитячого будинку забрали, так він тільки й робив, що їв. І не думав, що сестер своїх об’їдає! Read More
Інше

Лариса запросила приятельку Аллу з’їздити з нею на дачу в село. – Треба якось перезавантажитись! – пояснила вона. – Розслабитися. Складеш мені компанію? – Звісно! – погодилася Алла. – Сто років на природу не їздила! Вони сиділи в альтанці, обвитій зеленню й душевно балакали ні про що. Раптом задоволена гостя замріяно сказала: – Добре у тебе тут, Ларисо! А я ось мрію про свою хатину в селі, але не наважуюся придбати… – Добре?! – брови Лариси поповзли вгору. – Ти цей будинок бачила?! Тільки мої старі могли таке купити. – Які старі? – Алла не зрозуміла про що це подруга говорить

- by Avtor+

– Віро, я тут подумала: а давай дачу на двох купимо, – запропонувала Лідія. – Дачу? – Здивувалася та, – це ж скільки грошей треба? Та й куди вона нам? …

Поділись з друзями...
Лариса запросила приятельку Аллу з’їздити з нею на дачу в село. – Треба якось перезавантажитись! – пояснила вона. – Розслабитися. Складеш мені компанію? – Звісно! – погодилася Алла. – Сто років на природу не їздила! Вони сиділи в альтанці, обвитій зеленню й душевно балакали ні про що. Раптом задоволена гостя замріяно сказала: – Добре у тебе тут, Ларисо! А я ось мрію про свою хатину в селі, але не наважуюся придбати… – Добре?! – брови Лариси поповзли вгору. – Ти цей будинок бачила?! Тільки мої старі могли таке купити. – Які старі? – Алла не зрозуміла про що це подруга говорить Read More
Інше

– Альошка не винен, що в нього батько козел! – крикнула на доньку Інна Петрівна. – Та й з матір’ю йому не пощастило!

- by Avtor+

– Ларисо, доню, прошу тебе, не роби цього! – плакала Інна Петрівна. – Він же твій синок, твоя кровиночка! Ну хіба можна так чинити?! – Мама я все вирішила, – …

Поділись з друзями...
– Альошка не винен, що в нього батько козел! – крикнула на доньку Інна Петрівна. – Та й з матір’ю йому не пощастило! Read More
Інше

Тамара з чоловіком приїхала до свекрухи в гості, відвідати Юлію Іванівну. Свекруха накрила стіл, посиділи, порозмовляли. – Юлія Іванівно, а у мене для вас подарунок, – раптом сказала Тамара і почала щось шукати у себе в сумні. – Подарунок? На честь чого? – усміхнулася свекруха. – На честь того, що ви у мене найкраща свекруха, – усміхнулася Тамара, взяла з сумки якийсь конверт і вручила його Юлії Іванівні. – Що це? – свекруха здивовано покрутила в руках конверт. – А ви самі подивіться, – підозріло додала Тамара. Юлія Іванівна відкрила конверт, заглянула всередину і ахнула від побаченого

- by Avtor+

З першого дня знайомства з Юлією Іванівною Тамара захоплювалася кулінарними здібностями свекрухи. – Нам потрібно було замовляти страви на весілля не в ресторані, а у вас, – лестила жінці невістка, …

Поділись з друзями...
Тамара з чоловіком приїхала до свекрухи в гості, відвідати Юлію Іванівну. Свекруха накрила стіл, посиділи, порозмовляли. – Юлія Іванівно, а у мене для вас подарунок, – раптом сказала Тамара і почала щось шукати у себе в сумні. – Подарунок? На честь чого? – усміхнулася свекруха. – На честь того, що ви у мене найкраща свекруха, – усміхнулася Тамара, взяла з сумки якийсь конверт і вручила його Юлії Іванівні. – Що це? – свекруха здивовано покрутила в руках конверт. – А ви самі подивіться, – підозріло додала Тамара. Юлія Іванівна відкрила конверт, заглянула всередину і ахнула від побаченого Read More
Інше

– Або ти вписуєш мого братика у свою квартиру, або збирай речі і вмотуй! — рикнув чоловік

- by Avtor+

Наталя повернулася додому з роботи і одразу відчула щось не так. Віктор сидів на кухні з телефоном, тихо розмовляв, але побачивши дружину різко закінчив дзвінок. – Привіт, – коротко кинув …

Поділись з друзями...
– Або ти вписуєш мого братика у свою квартиру, або збирай речі і вмотуй! — рикнув чоловік Read More
Інше

– У вас трійня! Дві дівчинки та хлопчик! – Сказав він з усмішкою. Я був на сьомому небі від щастя і одразу подався додому по речі, які попросила принести медсестра. Але, повернувшись до лікарні, я опинився на межі божевілля. Ані не було. Вона просто пішла, не попередивши нікого. Я подзвонив її батькам. Вони приїхали одразу, але самі не знаходили слів. Мені довелося брати на себе турботу про дітей.

- by Avtor+

Мене звуть Артем, я батько трьох чудових дітей. Але моя історія далека від казки, незважаючи на такий багатообіцяючий вступний акорд. З Анею ми познайомились в університеті. Вона була молодша за …

Поділись з друзями...
– У вас трійня! Дві дівчинки та хлопчик! – Сказав він з усмішкою. Я був на сьомому небі від щастя і одразу подався додому по речі, які попросила принести медсестра. Але, повернувшись до лікарні, я опинився на межі божевілля. Ані не було. Вона просто пішла, не попередивши нікого. Я подзвонив її батькам. Вони приїхали одразу, але самі не знаходили слів. Мені довелося брати на себе турботу про дітей. Read More
Інше

Марта виховувала суворо. Якщо воно лізло до її миски – відсувала. Якщо кусало за хвіст – гарчала. Не дуже, але щоб зрозумів.І воно розуміло – слухало беззаперечно. Марта для нього була матір’ю. Єдиною, яку воно пам’ятало.Як виявилося – то був “хлопчик”. Назвали його Тимком. Сашко якось погладив його і пробурчав: «Ох і Тимко». Він завиляв хвостом, ім’я прижилося.

- by Avtor+

– Марто, кинь це! – крикнула я, побачивши, що наша вівчарка щось тримає в зубах біля хвіртки. Була сьома ранку, я вийшла погодувати курей. Марта зазвичай зустрічала мене біля ґанку, …

Поділись з друзями...
Марта виховувала суворо. Якщо воно лізло до її миски – відсувала. Якщо кусало за хвіст – гарчала. Не дуже, але щоб зрозумів.І воно розуміло – слухало беззаперечно. Марта для нього була матір’ю. Єдиною, яку воно пам’ятало.Як виявилося – то був “хлопчик”. Назвали його Тимком. Сашко якось погладив його і пробурчав: «Ох і Тимко». Він завиляв хвостом, ім’я прижилося. Read More
Інше

І тут настав момент — ведучий запросив молодят на перший танець. Я випрямилася, поглянула на Ореста. Наш з ним особливий танець, репетиції якого тривали місяцями. Пісня, що пов’язувала нас із першого вечора знайомства.Перші акорди — ми почали танцювати. Все йшло, як у мрії, аж поки мене не смикнули за плече.— Відійди, я потанцюю з сином! — Світлана Ігорівна стояла поряд у своєму майже весільному вбранні, простягала руку до Ореста.Зал застиг. Дехто хихикнув, але більшість — мовчки спостерігали. Я застигла.

- by Avtor+

Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще …

Поділись з друзями...
І тут настав момент — ведучий запросив молодят на перший танець. Я випрямилася, поглянула на Ореста. Наш з ним особливий танець, репетиції якого тривали місяцями. Пісня, що пов’язувала нас із першого вечора знайомства.Перші акорди — ми почали танцювати. Все йшло, як у мрії, аж поки мене не смикнули за плече.— Відійди, я потанцюю з сином! — Світлана Ігорівна стояла поряд у своєму майже весільному вбранні, простягала руку до Ореста.Зал застиг. Дехто хихикнув, але більшість — мовчки спостерігали. Я застигла. Read More
Інше

– Рито, ну, зрозумій – Олесі важко. Ти з чоловіком, а вона одна. Невже так важко допомогти? – солодко вмовляла невістку свекруха.Вони сиділи у вітальні вчотирьох. Ігор розташувався трохи далі, ніби те, що відбувалося, його не стосувалося.

- by Avtor+

– Ми з мамою все вирішили! Ти виходиш працювати.! Сестра посидить у декреті за тебе, – сказав Ігор і посміхнувся так променисто, ніби говорив дружині про несподіваний, приємний сюрприз. Ложка …

Поділись з друзями...
– Рито, ну, зрозумій – Олесі важко. Ти з чоловіком, а вона одна. Невже так важко допомогти? – солодко вмовляла невістку свекруха.Вони сиділи у вітальні вчотирьох. Ігор розташувався трохи далі, ніби те, що відбувалося, його не стосувалося. Read More