Ірина прокинулася рано і пішла готувати сніданок. Вона зробила собі легкий салатик, а чоловікові нагріла миску борщу і поставила тарілку з бутербродами. В коридорі почулися кроки і на кухню зайшов Дмитро. Чоловік мовчки сів за стіл і уважно глянув на Іру. – Слухай, Іринко, – раптом почав Дмитро. – А що, якби ми розлучилися, га? Іра мовчала і з цікавістю дивилася на чоловіка. А потім раптом засміялася: – Це що, жарт такий? Дмитро серйозно дивився на дружину

Я ніколи не любив свою дружину, хоч сотню разів їй про це казав. Її провини у тому не було – жили ми гарно. Вона ніколи не сварилася зі мною, не …

Поділись з друзями...
Ірина прокинулася рано і пішла готувати сніданок. Вона зробила собі легкий салатик, а чоловікові нагріла миску борщу і поставила тарілку з бутербродами. В коридорі почулися кроки і на кухню зайшов Дмитро. Чоловік мовчки сів за стіл і уважно глянув на Іру. – Слухай, Іринко, – раптом почав Дмитро. – А що, якби ми розлучилися, га? Іра мовчала і з цікавістю дивилася на чоловіка. А потім раптом засміялася: – Це що, жарт такий? Дмитро серйозно дивився на дружину Read More

– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили не обіцяв нічого доброго. – Дуже погано. – Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився

– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили Сергіївни не …

Поділись з друзями...
– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили не обіцяв нічого доброго. – Дуже погано. – Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився Read More

Олена вийшла з дому і пішла на зупинку. Підʼїхала маршрутка і вона шмигнула в салон. – От класно! – подумала вона. – І місце біля вікна вільне. На одній із зупинок в автобус забігли хлопець із дівчиною. Вони обнімалися і весело розмовляли. Олена може й не звернула б на них увагу, але, тут хлопець повернувся до неї… Олена не могла в це повірити – це був її Михайло

Не встигла Олена зайти на роботу, як Аня зробила великі очі і сказала їй: -Привіт! Тебе вже шукали… Зайди до Ольги Петрівни. Ольга Петрівна це була начальниця Олени. Олена кивнула: …

Поділись з друзями...
Олена вийшла з дому і пішла на зупинку. Підʼїхала маршрутка і вона шмигнула в салон. – От класно! – подумала вона. – І місце біля вікна вільне. На одній із зупинок в автобус забігли хлопець із дівчиною. Вони обнімалися і весело розмовляли. Олена може й не звернула б на них увагу, але, тут хлопець повернувся до неї… Олена не могла в це повірити – це був її Михайло Read More

Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила. Ніна вийшла за ворота, сіла на лавку. Вона прикрила очі, сиділа, насолоджуючись свіжим повітрям після дощу. З цього стану її вивів тонкий дитячий голосок. – Вибачте, ви не знаєте, у вас у селі ніхто кімнату не здає? Ні, не дитина! Дівчинка, років двадцяти стояла біля паркану, і запитливо дивилася на Ніну

Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила та розуміла, що її життєвий шлях підійшов до свого завершення. Багато років живе вона на світі, настав час і честь знати. …

Поділись з друзями...
Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила. Ніна вийшла за ворота, сіла на лавку. Вона прикрила очі, сиділа, насолоджуючись свіжим повітрям після дощу. З цього стану її вивів тонкий дитячий голосок. – Вибачте, ви не знаєте, у вас у селі ніхто кімнату не здає? Ні, не дитина! Дівчинка, років двадцяти стояла біля паркану, і запитливо дивилася на Ніну Read More

Дарина була в гостях у своїх батьків, коли пролунав телефонний дзвінок. – Кохана, ти де? Я тут без тебе голодний і самотній сиджу, – сказав Андрій, як тільки вона підняла слухавку. – Я у своїх батьків, вирішила в гості заїхати, – пояснила жінка. – Їдь додому, у нас тут дещо сталося, – якось підозріло сказав чоловік і закінчив виклик. Дарина попрощалася з батьками, і вирушила додому. – Що ж там могло статися? – думала вона, дорогою до дому. Дарина швидко дісталася свого будинку, відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і…застигла від побаченого

– Запам’ятай, дочко: якщо чоловік закоханий, він змітатиме все на своєму шляху, щоб бути з коханою. А твій Андрій тобі досі пропозицію не зробив! – Мамо, нам ніби й так …

Поділись з друзями...
Дарина була в гостях у своїх батьків, коли пролунав телефонний дзвінок. – Кохана, ти де? Я тут без тебе голодний і самотній сиджу, – сказав Андрій, як тільки вона підняла слухавку. – Я у своїх батьків, вирішила в гості заїхати, – пояснила жінка. – Їдь додому, у нас тут дещо сталося, – якось підозріло сказав чоловік і закінчив виклик. Дарина попрощалася з батьками, і вирушила додому. – Що ж там могло статися? – думала вона, дорогою до дому. Дарина швидко дісталася свого будинку, відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і…застигла від побаченого Read More

Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі

Віктор лежав у палаті і дивився у вікно, де на весняному сонечку, стрибаючи по гілках старої липи, весело щебетали птахи. – Треба ж було мені потрапити до лікарні в такий …

Поділись з друзями...
Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі Read More

– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

Як відомо нерішучий чоловік довго залишається самотнім, а можливо, і назавжди. І якщо не знайдеться спритна жінка, не підштовхне його, то все – сам не наважиться. Таким нерішучим щодо дівчат …

Поділись з друзями...
– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув Read More

Тамара вийшла з пологового будинку, із згортком на руках. Жінка оглянулася на всі боки, Віктора ніде не було. Раптом з автомобіля, припаркованого біля входу, вийшла свекруха Маргарита Іванівна. – А де Віктор? – усміхнулася невістка. Маргарита Іванівна підійшла ближче, і глянула на внука. – Ой, який хороший, – сказала свекруха. – А де Віктор? – ще раз перепитала Тамара. Маргарита Іванівна з жалем глянула на Тамару, нахилилася до неї, і щось шепнула на вухо. – Ви що, жартуєте?! – тільки й вигукнула Тамара

Маргарита Іванівна з докором подивилася на сина, але нічого не сказала. – Мамо, це Ірина. Якщо ти не проти, ми поки що поживемо в моїй кімнаті. Не хвилюйся, ми скоро …

Поділись з друзями...
Тамара вийшла з пологового будинку, із згортком на руках. Жінка оглянулася на всі боки, Віктора ніде не було. Раптом з автомобіля, припаркованого біля входу, вийшла свекруха Маргарита Іванівна. – А де Віктор? – усміхнулася невістка. Маргарита Іванівна підійшла ближче, і глянула на внука. – Ой, який хороший, – сказала свекруха. – А де Віктор? – ще раз перепитала Тамара. Маргарита Іванівна з жалем глянула на Тамару, нахилилася до неї, і щось шепнула на вухо. – Ви що, жартуєте?! – тільки й вигукнула Тамара Read More

Мій чоловік соромиться мене. У присутності сторонніх, я більшою мірою мовчу, щоб не сказати щось, що може не сподобатися моєму Іванові. Намагаюся всім догодити. Якщо в будинок приходять гості, годинами перебуваю на кухні, щоб порадувати їх делікатесами. Перед візитом його батьків, я цілими днями прибираю у будинку, щоб показати, яка у їхнього сина хороша дружина. Якось ми допомагали батькам мого чоловіка з ремонтом, я після того весь вечір плакала

Мій чоловік соромиться мене. У присутності сторонніх, я більшою мірою мовчу, щоб не сказати щось, що може не сподобатися моєму Іванові. Намагаюся всім догодити. Якщо в будинок приходять гості, годинами …

Поділись з друзями...
Мій чоловік соромиться мене. У присутності сторонніх, я більшою мірою мовчу, щоб не сказати щось, що може не сподобатися моєму Іванові. Намагаюся всім догодити. Якщо в будинок приходять гості, годинами перебуваю на кухні, щоб порадувати їх делікатесами. Перед візитом його батьків, я цілими днями прибираю у будинку, щоб показати, яка у їхнього сина хороша дружина. Якось ми допомагали батькам мого чоловіка з ремонтом, я після того весь вечір плакала Read More