– От п’ятдесят років з тобою, Маріє, прожили, а все дарма, – сказав Іван дивлячись на дружину. – Чому дарма? – вона відклала в’язання. – Бо діток у нас не було. І все через мене. Ще й гуляв я… Марія мовчки почала протирати дзеркало. – Не звинувачуй себе. Все я чудово знала. Ти в цьому не винен. Я хочу відкрити тобі одну таємницю. Великий гріх на мені

-От п’ятдесят років з тобою, Маріє, прожили, а все дарма, – задумливо сказав дід Іван дивлячись на дружину. -Чому дарма? – вона відклала в’язання. – Завжди в пошані, не гірше …

Поділись з друзями...
– От п’ятдесят років з тобою, Маріє, прожили, а все дарма, – сказав Іван дивлячись на дружину. – Чому дарма? – вона відклала в’язання. – Бо діток у нас не було. І все через мене. Ще й гуляв я… Марія мовчки почала протирати дзеркало. – Не звинувачуй себе. Все я чудово знала. Ти в цьому не винен. Я хочу відкрити тобі одну таємницю. Великий гріх на мені Read More

Вероніка їхала додому, до батьківського будинку, твердо вірячи, що все тепер буде добре. Ось і дім. Ключ у Вероніки завжди із собою. Дивно, навіть не зачинено. Вероніка тихо зайшла, озираючись і перевіряючи кожен куточок. Тиша, але якийсь дивний запах і дуже брудно. Раптом пролунали кроки та голоси. Вероніка прислухалася, це був голос вітчима.

Вероніка їхала додому до батьківського будинку, твердо вірячи, що все тепер буде добре. Їй начхати на те, що скажуть сусідки. Це її життя. А добре, воно має обов’язково наступити, бо …

Поділись з друзями...
Вероніка їхала додому, до батьківського будинку, твердо вірячи, що все тепер буде добре. Ось і дім. Ключ у Вероніки завжди із собою. Дивно, навіть не зачинено. Вероніка тихо зайшла, озираючись і перевіряючи кожен куточок. Тиша, але якийсь дивний запах і дуже брудно. Раптом пролунали кроки та голоси. Вероніка прислухалася, це був голос вітчима. Read More

– Що ж йому купити, – думала Ксенія, блукаючи магазинами. Раптом вона потрапила в крамничку з нитками для в’язання. – Втомилася, доню? – запитала бабуся-продавчиня. – Не можу чоловікові подарунок вибрати. – А ти зв’яжи йому светр. Як в’язатимеш – загадаєш бажання, воно точно збудеться, – сказала бабуся. Ксенія вийшла з магазину з клубками ниток. Вона ще не знала, що тепер її життя зміниться назавжди

Ксенія другу годину блукала новим торговим центром. -Це не торговий центр, а цілий всесвіт, тут і за тиждень усі магазинчики та павільйони не обійдеш, – з тугою подумала вона. Ксенія …

Поділись з друзями...
– Що ж йому купити, – думала Ксенія, блукаючи магазинами. Раптом вона потрапила в крамничку з нитками для в’язання. – Втомилася, доню? – запитала бабуся-продавчиня. – Не можу чоловікові подарунок вибрати. – А ти зв’яжи йому светр. Як в’язатимеш – загадаєш бажання, воно точно збудеться, – сказала бабуся. Ксенія вийшла з магазину з клубками ниток. Вона ще не знала, що тепер її життя зміниться назавжди Read More

Наталя знала, що Віктор їй зраджував, зраджував регулярно. Спочатку були просто підозри, а потім Наталя зіткнулася з доказами. Випадково після роботи Наталка зустріла свою колишню однокурсницю Маринку. – Наталка? Привіт! Як я рада тебе бачити! Ти прямо лялечка! Давай в кафе

Наталя знала, що Віктор їй зраджував, зраджував регулярно, і що називається з душею. Спочатку були просто підозри, здавалося, просто все неправильно зрозуміла, а потім Наталя зіткнулася з доказами. Вона просто-на-просто …

Поділись з друзями...
Наталя знала, що Віктор їй зраджував, зраджував регулярно. Спочатку були просто підозри, а потім Наталя зіткнулася з доказами. Випадково після роботи Наталка зустріла свою колишню однокурсницю Маринку. – Наталка? Привіт! Як я рада тебе бачити! Ти прямо лялечка! Давай в кафе Read More

У Марії відвели її коханого Бориса. І зробила це не аби-хто, а її двоюрідна сестра Рита! Марія йшла додому, як раптом зустріла сестру. Рита була весела. – Ах, ось ти де? – побачила вона Марію. – Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє. – Твого Бориса в мене немає, – сказала Марія. Рита пішла… А наступного дня до Марії постукали в двері. Вона відкрила й застигла від несподіванки

Офіс спорожнів, а Марія ще сиділа біля комп’ютера, звіряючи цифру за цифрою. Додому йти не хотілося, та й не було чого, там її все одно ніхто не чекав. Коханий чоловік …

Поділись з друзями...
У Марії відвели її коханого Бориса. І зробила це не аби-хто, а її двоюрідна сестра Рита! Марія йшла додому, як раптом зустріла сестру. Рита була весела. – Ах, ось ти де? – побачила вона Марію. – Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє. – Твого Бориса в мене немає, – сказала Марія. Рита пішла… А наступного дня до Марії постукали в двері. Вона відкрила й застигла від несподіванки Read More

Віктор занедужав. Він приїхав до бабусі в село. – Добре, хоч ти в мене є! – сказав він Вірі Петрівні. – Один я на цьому світі. А може, я нікому й не потрібен? – Ти що, зовсім, чи що?! – ахнула жінка. – Як це такий симпатичний чоловік і не потрібний?! Та обов’язково потрібний! Будь-якій самотній жінці – це був би подарунок долі. Ти лежи, а я піду до сусідки по мед… Віра Петрівна пішла. Віктор задрімав. Невдовзі рипнули двері в кімнаті і він почув легкі кроки. – Бабусю, це ти? – Віктор відкрив очі і… Аж сів на ліжку від несподіванки

Віктор поспішав до бабусі в село. Він узяв на себе всі турботи про неї в останні роки. Батьки його були зайняті – батько досі працював, а мати поралася в саду …

Поділись з друзями...
Віктор занедужав. Він приїхав до бабусі в село. – Добре, хоч ти в мене є! – сказав він Вірі Петрівні. – Один я на цьому світі. А може, я нікому й не потрібен? – Ти що, зовсім, чи що?! – ахнула жінка. – Як це такий симпатичний чоловік і не потрібний?! Та обов’язково потрібний! Будь-якій самотній жінці – це був би подарунок долі. Ти лежи, а я піду до сусідки по мед… Віра Петрівна пішла. Віктор задрімав. Невдовзі рипнули двері в кімнаті і він почув легкі кроки. – Бабусю, це ти? – Віктор відкрив очі і… Аж сів на ліжку від несподіванки Read More

Ірина повернулася додому і одразу зайшла в кімнату до чоловіка. — Нам треба поговорити, — сказала вона. – Щось сталося? – Максим відвів погляд від екрану компʼютера. Ірина кілька секунд мовчала, збираючись із думками. — Я подала заяву на розлучення, — сказала вона. Максим застиг, але потім усміхнувся: – Ти серйозно? Через те, що мама з тобою посварилася? – Ні, – коротко відповіла Ірина. – А через що тоді? – поцікавився чоловік. – Я подала на розлучення через «традиції» у вашій сімʼї, – несподівано сказала Ірина. – Через традиції? Які ще традиції? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Ірина сиділа на кухні, вдихаючи знайомий аромат свіжозвареної кави. В голові вихором крутилися спогади про останні чотири роки, що вона провела у шлюбі з Максимом. Її квартира, колись затишна та …

Поділись з друзями...
Ірина повернулася додому і одразу зайшла в кімнату до чоловіка. — Нам треба поговорити, — сказала вона. – Щось сталося? – Максим відвів погляд від екрану компʼютера. Ірина кілька секунд мовчала, збираючись із думками. — Я подала заяву на розлучення, — сказала вона. Максим застиг, але потім усміхнувся: – Ти серйозно? Через те, що мама з тобою посварилася? – Ні, – коротко відповіла Ірина. – А через що тоді? – поцікавився чоловік. – Я подала на розлучення через «традиції» у вашій сімʼї, – несподівано сказала Ірина. – Через традиції? Які ще традиції? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається Read More

Інна від випічки дружини брата в захваті була. Але сама замовляти не поспішала. У гості прийде – скуштує, хвалить. І раптом зателефонувала, щоб замовити торт. За власним ескізом:– Таню, Денису ось такий тортик треба зробити. Візьмешся?Глянула Тетяна: непроста робота. Чесно зізналася, що точно так може і не вийти. Будуть невеликі відмінності.– Та нічого. Йому головне – загалом щоб так було. Це подарунок від мами, тобто від мене. Встигнеш до кінця тижня?Тетяна прикинула: замовлень поки що небагато, можна і взятися. Вирішила не брати передоплату з родички: своя ж людина! А заплатить повністю одразу, коли забиратиме торт. Ну, а продукти для виготовлення та оформлення за свої купити поки що можна.Провозилася Таня з тортиком майже добу. Оформлення виявилося дуже складним. Там і суфле, і варення, і зефір, і желе. Сама майстриня задоволена залишилася. Інна так і взагалі руками сплеснула:– Боже, як гарно! – Тільки й змогла вимовити зовиця. – Це навіть краще, ніж я уявляла. Дякую від щирого серця.Таня скромно посміхнулася і назвала ціну. Замовниця застигла на місці:– Що? Яка ціна? За що стільки?

Михайло, прийшовши з роботи, буденним тоном повідомив, що у племінниці Світлани у неділю день народження. Його запросили. Одного. – Підеш? – намагаючись не показати образи, спитала Таня. – Ще чого …

Поділись з друзями...
Інна від випічки дружини брата в захваті була. Але сама замовляти не поспішала. У гості прийде – скуштує, хвалить. І раптом зателефонувала, щоб замовити торт. За власним ескізом:– Таню, Денису ось такий тортик треба зробити. Візьмешся?Глянула Тетяна: непроста робота. Чесно зізналася, що точно так може і не вийти. Будуть невеликі відмінності.– Та нічого. Йому головне – загалом щоб так було. Це подарунок від мами, тобто від мене. Встигнеш до кінця тижня?Тетяна прикинула: замовлень поки що небагато, можна і взятися. Вирішила не брати передоплату з родички: своя ж людина! А заплатить повністю одразу, коли забиратиме торт. Ну, а продукти для виготовлення та оформлення за свої купити поки що можна.Провозилася Таня з тортиком майже добу. Оформлення виявилося дуже складним. Там і суфле, і варення, і зефір, і желе. Сама майстриня задоволена залишилася. Інна так і взагалі руками сплеснула:– Боже, як гарно! – Тільки й змогла вимовити зовиця. – Це навіть краще, ніж я уявляла. Дякую від щирого серця.Таня скромно посміхнулася і назвала ціну. Замовниця застигла на місці:– Що? Яка ціна? За що стільки? Read More

Людмила збиралася їхати з чоловіком Дмитром у райцентр. Вона домовилася на роботі про заміну, а Дмитро мав відремонтувати їхню машину. Але підходячи до будинку Людмила побачила, що машина стоїть така ж, якою вона бачила її зранку! Людмила заскочила в хату і побачила чоловіка, який сидів сам за столом. У нього явно цілий день були веселощі… – Дмитре, що це означає?! – ахнула вона. – А-а-а, з’явилася… – сказав той. – Що значить «з’явилася»?! – здивувалася жінка. – Ми про що домовлялись? Ми нікуди не їдемо? – З тобою я нікуди не поїду! – сказав чоловік. Людмила не розуміла, що це робиться

Людмила думками була вже у поїздці до районного центру, де жила її молодша дочка. Нарешті післязавтра вдасться побачити улюблену внучку. Вона заздалегідь домовилася на роботі з напарницею, що та підмінить …

Поділись з друзями...
Людмила збиралася їхати з чоловіком Дмитром у райцентр. Вона домовилася на роботі про заміну, а Дмитро мав відремонтувати їхню машину. Але підходячи до будинку Людмила побачила, що машина стоїть така ж, якою вона бачила її зранку! Людмила заскочила в хату і побачила чоловіка, який сидів сам за столом. У нього явно цілий день були веселощі… – Дмитре, що це означає?! – ахнула вона. – А-а-а, з’явилася… – сказав той. – Що значить «з’явилася»?! – здивувалася жінка. – Ми про що домовлялись? Ми нікуди не їдемо? – З тобою я нікуди не поїду! – сказав чоловік. Людмила не розуміла, що це робиться Read More

 Андрій Степанович повернувся додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Сюрприз! Тату, вітаємо тебе з ювілеєм! – в коридорі зʼявилися всі його діти. – Дякую, а що ж ви мене не попередили, що прийдете, я хоча б підготувався, стіл накрив, – усміхнувся Андрій Степанович. – Не хвилюйся, ми самі все підготували, – відповіла донька Оля. – Тату, ми маємо для тебе ще один сюрприз, – загадково додав син Ігор. – Ще один сюрприз? Цікаво… – відповів Андрій Степанович. – Зайди у кімнату і сам все побачиш, – сказала донька. Андрій Степанович зайшов у кімнату і…застиг від побаченого

– Тату, ми тут порадилися… Ми вирішили твій ювілей відсвяткувати у ресторані. Як ти на це дивишся? Ти тільки дай добро, а ми з Ігорем та Ольгою все організуємо. – …

Поділись з друзями...
 Андрій Степанович повернувся додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Сюрприз! Тату, вітаємо тебе з ювілеєм! – в коридорі зʼявилися всі його діти. – Дякую, а що ж ви мене не попередили, що прийдете, я хоча б підготувався, стіл накрив, – усміхнувся Андрій Степанович. – Не хвилюйся, ми самі все підготували, – відповіла донька Оля. – Тату, ми маємо для тебе ще один сюрприз, – загадково додав син Ігор. – Ще один сюрприз? Цікаво… – відповів Андрій Степанович. – Зайди у кімнату і сам все побачиш, – сказала донька. Андрій Степанович зайшов у кімнату і…застиг від побаченого Read More