Ми цінуємо правду
О 6-й ранку чоловік скинув мене з ліжка. Спочатку я подумала, що це прикра випадковість, але вже наступного дня ситуація повторилася. Це сталося після нашого візиту до його матері в …
О 6-й ранку чоловік скинув мене з ліжка: коли я дізналася, навіщо він це зробив, одразу подала на розлучення Read More
— Я дочка вашого чоловіка, — спокійно говорила жінка, дивлячись в очі Ніні Павлівні. Навіть не засоромилася. — Приїхала познайомитися. — З ким? Ніна Павлівна, людина пенсійного віку, не запальна, …
— А за що?! — Маргарита округлила очі. — Ти хоч розумієш, мамо, що це підозріло?! Чужа дівиця у тебе в будинку, і ти ще її захищаєш? Та ти хоч новини дивишся? Таких шахраїв скрізь повно, вони втираються в довіру, спочатку допомагають просто так, потім за спадщину. Мамо, відкрий очі! Звідки вона у тебе з’явилася? — Я не чужа, — тихо сказала Катя. — Я… дочка Миколи. Read More
— Без мене ти — ніхто! — сказав чоловік. А за рік я купила собі квартиру. Олена прокинулася від звуку будильника. Шоста ранку, за вікном ще темно, але спати більше …
— Без мене ти — ніхто! — сказав чоловік. А за рік я купила собі квартиру Read More
— Неділя. 7 ранку. Напередодні з чоловіком гуляли, прийшли пізно, та й виспатися хотілося, — розповідає Ніка, — дзвонить свекруха. Запрошує на дачу, на шашлики. Відмовляємося, як можемо, але вона …
Батьки чоловіка покликали нас на шашлики, але раптом на нас навалилася гора роботи по дому! А ми ж не для цього їхали Read More
– Ну і чому я тоді не пішла? – буркнула Олена, скоса глянувши на чоловіка. – Бо не мала куди, – не відриваючись від газети, відповів Григорій. – Знайдеться, коли …
Ну і чому я тоді не пішла? – буркнула Олена, скоса глянувши на чоловіка. – Бо не мала куди, – не відриваючись від газети, відповів Григорій. – Знайдеться, коли дуже хочеться, – не вгамовувалась вона. – От тільки не дуже хотілось, – підсумував він спокійно. Цей діалог звучав у їхньому домі разів із п’ятсот. За сорок шість років подружнього життя вони, здається, знали кожен інтонаційний зворот одне одного, кожен подих, кожен докір Read More
Марина стояла перед дзеркалом із келихом улюбленого ігристого і з сумом дивилася на себе.Вона зробила ковток, відкинула назад волосся і підняла вгору підборіддя.Здавалося, що вона намагається надати собі гордого вигляду, …
Марина стояла перед дзеркалом із келихом улюбленого ігристого і з сумом дивилася на себе.Вона зробила ковток, відкинула назад волосся і підняла вгору підборіддя.Здавалося, що вона намагається надати собі гордого вигляду, а насправді просто не хотіла, щоб з очей пішли сльози. Вона сумно дивилася перед собою і розмірковувала. Read More
Яна стояла в білому платті у нотаріуса, тримаючи в руках документи на двокімнатну квартиру. День весілля мав би стати найщасливішим у житті, але зараз найбільше тішили не обручки, а ці …
— Мамо, вони мене виганяють! З МОЄЇ квартири! — ридала Яна у слухавку Read More
Настя готувалася до весілля. І хоча до нього було ще кілька місяців, дівчина завчасно почала складати меню, навіть весільну сукню купила, щоб не бігати в останню хвилину в пошуках відповідної …
Настав день, на який Настя чекала сім років – її весілля з Сергієм! Свято пройшло чудово. Син Насті, Вадим, раз у раз підбігав до Сергія, й зазираючи йому в очі, запитував: – А ти тепер мій тато? Ти нас не залишиш? Сергій посміхався: – Ну, як же ж я вас залишу, ви ж мої улюблені?! Батьки Сергія були дуже здивовані, побачивши Вадима. – Синку, нам здається, що Настя збрехала тобі, та це ж твоя дитина! – сказали вони. – Настя ще тоді народила Вадима від тебе, тому ви такі схожі! Сергій остовпів від несподіваної здогадки Read More
– Оксано, я б на твоєму місці не йшла в тій сукні… Вона тебе повнить. Але то таке, тобі, може, й байдуже, – кинула з удаваною турботою Наталка, поправляючи свою …
Оксано, я б на твоєму місці не йшла в тій сукні, вона тебе повнить. Але то таке, тобі, може, й байдуже, – кинула з удаваною турботою Наталка, поправляючи свою ідеально підібрану до фігури сукню. Оксана звично всміхнулася, хоча їй було неприємно. Вже який рік вона чула подібне. Наталка була її подругою ще зі школи. Оксана спершу не зважала. Думала: ну подруга трохи заздрить, але ж ми такі близькі. Потім почала помічати, що після кожної зустрічі з Наталкою їй стає сумно, якось пусто. Начебто нічого не сталося, але ніби забрали душевний спокій Read More
– Мамо, ти коли приїдеш? – тихенько запитала Настуся, тримаючи телефон обома руками, ніби боялася, що мама щезне, як тільки та забере пальці з слухавки. – Скоро, доню. Ще трішки, …
Мамо, повертайся додому! – просила донька Оксану. – Не можу ще, доню. Я знайду нову роботу. Хата наша потребує ремонту. Ще трохи, люба. Вона знайшла іншу родину. Цього разу – бабусю і дідуся, що навчили Оксану варити пасту й каву по-італійськи. І хоч було легше, та в серці була пустка. Оксана прокидалась серед ночі від снів, де Настуся вже доросла, чужа, де вона не знала маминої руки, де донька не впізнавала її голос Read More